Олексій Притула — ветеран ЗСУ та лікар-ветеринар з Одеси. Під час наступу на Лиман у вересні 2022 року чоловік отримав важке поранення та втратив обидві ноги. Після реабілітації та протезування у центрі Superhumans Олексій повернувся до цивільної роботи в ветеринарній клініці «Айболіт».
Він не тільки не здався, але й вирішив зробити своє життя ще цікавішим. Цього року Захисник взяв участь в Іграх Нескорених, доводячи, що сила духу та незламність можуть подолати будь-які труднощі. Свою історію Олексій розповів журналісту “Pro100Media”.
Як ви потрапили до лав Збройних Сил України?
В березні 2022 року я звернувся до ТЦК, оновив свої дані й в липні мене викликали. Ось так і опинився. В тренувальному таборі я навчався місяць, потім поїхав на фронт. До повномасштабного вторгнення у мене не було військового досвіду, строкову службу я також не проходив.
В яких населених пунктах за час повномасштабного вторгнення ви побували та які обов’язки виконували?
Був на околицях Бахмуту, ще до того, як росіяни зайшли в місто. Якийсь час знаходився там. Пізніше наша бригада звільняла місто Ізюм, вела наступ на Лиман і там я отримав поранення.
За посадою я старший стрілець. Після того, як ми вийшли з Ізюма, виконував обов’язки стрільця-санітара, займався евакуацією поранених.
Якою ви тоді побачили Донеччину?
Я знаходився виключно на позиціях, в мене не було часу спілкуватися та оцінювати місцевих мешканців. З негативом від них я не стикнуся, хоч і чув про нього, але ж це була частина області, яку не окупували у 2014.
За яких обставин ви отримали поранення?
Це було 30 вересня 2022. Ми отримали завдання поїхати забрати поранених хлопців. У нас була перша ланка евакуації, тому забирали ми людей майже з позицій. Ми приїхали, хлопців там не було, але територія була під ворожим обстрілом. Коли ми під’їжджали, наша автівка вже була пошкоджена. Якийсь час ми чекали на точці, сподіваючись, що приїдуть побратими, бо ми не знали, що далі робити. Командування сказало чекати. Ми чекали. Поки мене не накрило.
Скільки тривало лікування та протезування?
Лікування тривало близько пів року та трохи менше реабілітація та протезування.
Як довго ви прилаштовувалися до життя з протезами?
Я, напевно, й досі прилаштовуюсь. Але самостійно виходити за межі реабілітаційно – протезувального центру я почав влітку минулого року.
Як ви доглядаєте за протезами та які гігієнічні процедури робите?
Гігієнічні процедури я роблю такі ж, як всі люди. В моєму випадку якоїсь специфіки догляду за протезами немає. Можливо, я частіше використовую вологі серветки на куксах, а в іншому все як в інших.
Як зараз проходить ваш робочий день?
О 9 годині ранку я приходжу на роботу, о 14 годині йду додому. В мене чотири зміни на тиждень і це мене влаштовує. В цілому моя робота залишилася такою ж, як була до отримання поранення.
Чому ви вирішили взяти участь в Іграх Нескорених?
А чому ні? Я не дуже спортивна людина, ніколи раніше не займався спортом, бо мені це було не дуже цікаво. Але для мене дуже важливо оточення. І Ігри Нескорених це про адекватне оточення, про людей, які поділяють з тобою бойовий досвід. Він у всіх різний, звичайно, але всі все розуміють.
На початку року я почав в Одесі ходити на стрільбу з лука. Цей спорт мене цікавив більш за інші. На Іграх Нескорених я не тільки стріляв з лука, але ця дисципліна була для мене пріоритетною.
Зараз я намагаюся жити цікавіше, ніж це було до отримання поранення. Мені здається, що виходить. А участь в подібних заходах – це крута тема.
Загалом про Ігри Нескорених я дізнався задовго до повномасштабного вторгнення. Час від часу відстежував новини про змагання і навіть минулого року, ще перебуваючи в шпиталі я подав заявку на участь, але, на жаль, подав її наступного дня після закриття прийому заявок. Але в цьому році я все компенсував.
Як довго тривала підготовка та як пройшли змагання?
Крім самих змагань, які тривали кілька днів, учасників, які не мали спортивного досвіду та необхідних навичок, було запрошено в тренувальний табір, який також був в Києві. Протягом двох тижнів ми мали можливість спробувати себе у всіх дисциплінах, які були цікаві або обрати для себе додаткову дисципліну.
Загалом на Іграх Нескорених я брав участь у змаганнях з веслування, штовхання ядра та стрільби з лука.
Чи задоволені ви своїм результатом?
Так, як людина, яка далека від кожної з перерахованих дисциплін, я перевершив навіть свої уявлення на що я спроможний. Мене все влаштовує, але треба розуміти, що Ігри Нескорених це не зовсім про досягнення, це про те, що людина взагалі може це зробити. Про те, що люди продовжують жити цікаво та успішно.
Деякі військові, які повернулися з війни з травмами, розповідають, як дехто з цивільних тикає пальцями, шушукається, коли бачить їх на вулиці. Чи стикалися ви з таким?
Так, теж обертаються, дивляться, шушукаються. У мене є проста відповідь чому так відбувається. Це недоліки виховання. Або небажання розуміти сучасний світ та нерозуміння чого це треба робити.
Як людині, яка повернулася з війни, чого вам зараз не вистачає в цивільному житті?
Справедливості. Особисто біля мене сформовано коло свідомих людей, але я моніторю соцмережі своїх друзів та знайомих з подібними травмами, або просто військових, які повертаються до цивільного життя. І я розумію в який світ ми повертаємось.
Які плани у вас на цей рік?
Жодних немає. Триває війна, тому які можуть бути плани? Я насправді все життя жив сьогоднішнім днем, мені так простіше, цікавіше. Тому якісь великі плани я не будую. Побачимо як буде.
“Даний матеріал виготовлено за підтримки ГО “Інститут масової інформації” в рамках проєкту міжнародної організації Internews Network”.
