Євген Холодницький у жовтні 2023 отримав тяжке поранення під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Роботине Запорізької області та втратив обидві руки та око. Проте це не зламало його дух. Сьогодні хлопець активно займається в спортзалі, водить автомобіль і планує вступити в університет на магістратуру, демонструючи приклад неймовірної сили волі та незламності.
Євген поділився своєю історією і планами на майбутнє з журналістом “Pro100Media”.
Коли ви опинилися в лавах ЗСУ та що було вашою головною мотивацією стати на захист України?
У квітні 2022 я пішов у військо за власним бажанням. Навіть не можу сказати, що цьому посприяло. Мабуть, виховання. У мене батько захищав Україну та й взагалі вся сім’я патріотична. Військової освіти я не маю. У лави ЗСУ потрапив в 19 років під час навчання в університеті за спеціальністю “Облік та оподаткування”, закінчив його у 2023. До отримання поранення перебував на військовій службі півтора року.
Окрім навчання, чим займалися до повномасштабного вторгнення?
Працював тренером з кросфіту у спортзалі. До цього перебував за кордоном.
В яких населених пунктах ви побували за час служби в ЗСУ?
В основному ми виконували бойові завдання в Запорізькій області, трохи був в Донецькій, але це більш для обміну досвідом. Я був на різних посадах: бойовим медиком, водієм, оператором дрона. Загалом робив все, що необхідно.
Що найжахливіше ви бачили на війні?
Загибель друзів. Страшнішого нічого немає.
Як ви отримали поранення та як довго тривала реабілітація?
Поруч впала міна 120-ка і від неї здетонував дрон, який мав йти на зліт. Мене з двох сторін посікло уламками. Лікувався я 5 місяців у лікарні Феофанія. Зараз проходжу протезування в приватній благодійній організації “Центр спасіння життя”.
Протезування повністю безплатне?
Ні, у бюджеті країни закладена зовсім невелика сума для протезування передпліччя – 380 тисяч гривень. Все інше треба перекривати шляхом інших джерел: благодійні фонди, організації або за власний кошт.
Зараз вам потрібна допомога?
Так, один протез мені зробили за кошти державної програми, а другий треба робити за іншою технологією. Коштує це близько 4 мільйонів гривень. Половину суми вже зібрали. Є в мене банка, на яку можна перерахувати кошти:
https://send.monobank.ua/jar/5aGdPPojG6
Зараз ви активно займаєтесь в спортзалі, водите автівку. Як довго пристосовувались до цього?
Не скажу, що це було швидко, але поступово звик. Ампутації в мене невисокі, по суті немає лише кистей. Руки збережені, вони функціонують, тому якщо не треба крутити гайки, з усім можна впоратись або підлаштувати під себе. Зараз технології все це дозволяють.
Ви взяли участь у благодійній фотосесії для календаря разом з українською зіркою фільмів для дорослих Джозефіною Джексон. Що це була за ініціатива?
Це була фотосесія для календаря з хлопцями, які втратили кінцівки. Вона була організована для того, щоб створити календар, кошти від продажів якого будуть передані для реабілітації та протезування військових.
Юлія Сенюк, більш відома під творчим псевдонімом Джозефіна Джексон, є амбасадоркою нашого реабілітаційного центру. Його засновник – бізнесмен. Він допомагає хлопцям військовим та залучає до цього медійних людей, щоб просунути цю справу у медіасферу. Бо чим більше уваги, тим більше фінансування та допомоги. До нас й Сергій Бабкін приїжджав, й Олександра Усика запросили на майбутні заходи.
Чим ви займаєтесь зараз?
Проходжу медико-соціальну експертизу, готуюся вступити на магістратуру в Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова на психолога. В цьому році планую також пройти протезування, а потім буде видно. Є декілька пропозицій щодо роботи.
Що, на ваш погляд, не вистачає Україні для остаточної Перемоги?
Єдності, бо в інтернеті багато інформаційної пропаганди. Це найбільша перепона, бо між українцями сіють розлад.
“Даний матеріал виготовлено за підтримки ГО “Інститут масової інформації” в рамках проєкту міжнародної організації Internews Network”.
