Підприємець з Краматорська Костянтин Алад’єв відкрив у Дніпрі буфет-їдальню доступного цінового сегмента “Smachnogo”. У закладі усі охочі можуть смачно та недорого пообідати, випити каву чи чай з випічкою та просто відпочити у напружений робочий день.Також приймають замовлення на доставку корпоративних ланчів.
Про те як релокував бізнес та з якими викликами зіткнувся на новому місці Костянтин розповів журналісту “Pro100Media”.
Яким було ваше життя до повномасштабного вторгнення?
Моя сім’я була співвласниками підприємства “Краматорський комбінат дитячого харчування”. Ми годували дошкільні, шкільні заклади у Краматорську, Костянтинівці, Слов’янську, Дружківці, Бахмуті та Лимані. У Краматорську, Бахмуті та Костянтинівці ми надавали кейтерингові послуги. У решту міст – привозили харчові продукти.
Розкажіть про створення їдальні “Smachnogo”?
У Краматорську офіційно заклад з такою назвою ми відкрили за 5 місяців до початку повномасштабного вторгнення – 31 серпня 2021 року. У лютому 2022 року ми змушені були закритися. Пізніше дізнався про програму «Релокація бізнесу в межах України». Я вивіз обладнання до міста Дніпро. Звернувся до місцевої влади, вони надали мені безкоштовно складське приміщення, де довгий час стояло все це обладнання. Пізніше я знайшов приміщення в центрі Дніпра, з грудня 2022 року там робили ремонт, і 2 лютого цього року їдальня “Smachnogo” відкрилася в Дніпрі.
80% працівників “Smachnogo” – переселенці, але не тільки з Краматорська. У нас працюють люди з Горлівки, Костянтинівки, Бахмуту, Лиману, Криму, є й із самого Дніпра. Своїм працівникам допомагаю з житлом.
Чи важко було відновити бізнес на новому місці?
Тяжко було передусім морально. У Краматорську у нас було приміщення з гарним ремонтом та всім необхідним обладнанням. Ми багато туди вклали, а потім усе це треба було розібрати та вивезти. Частина речей зникла, частина зламалася, багато чого тривалий час лежало на складі у Дніпрі. А там і холод, і пилюка, і бруд…
Складно також без підтримки сім’ї, всі вони зараз живуть за кордоном. У Дніпрі я живу сам, тож уся робота на мені. Працюю щодня допізна, розумію, що несу відповідальність.
Нелегко було, звісно, і матеріально. Ти починаєш збирати обладнання і розумієш: чогось не вистачає. Потрібно знайти, докупити, відновити, щоб все було в гарному стані. До того ж, відкрити будь-який заклад – це ризикувати грошима. А тим паче під час війни.
Ще один момент: підлаштувати раніше існуючий заклад під нове приміщення. Деяке обладнання вже неможливо було розмістити, тому доводилося купувати нове. До того ж, “Smachnogo” розташоване в історичному центрі міста, тут не можна вішати рекламу, тому людям складніше знайти їдальню.
Ми зробили велику вивіску, погодили її з міським архітектором, і все. Більше вішати нічого не можна: ні графік роботи, ні рекламні стенди встановлювати. Я не знав, що їх не можна встановлювати, роздрукував, повісив, а мені виписали штраф. Це заважає роботі, звісно. Начебто здається, все добре. Їдальня працює, працівники на місці. Але ж гостям треба якось до нас потрапити.
Знаходиться “Smachnogo” за адресою: вул. Воскресенська, 11а, це район філармонії та театру імені Шевченка. Робимо з 9 до 18, крім суботи та неділі, готуємо домашню кухню, не працюємо із замороженими продуктами та й ціни у нас недорогі, тож чекаємо в гості.
Чи плануєте розширювати бізнес?
Якщо в Дніпрі все піде добре, звичайно розширюватимемося. Думаю, це будуть також столові Smachnogo, а можливо й окремий ресторан. Але поки що хочу зосередитися на одній їдальні.
Чи плануєте повертатися до Донецької області?
Донеччина зараз замінована і щоб розмінувати її повністю знадобиться багато років. Зруйнована інфраструктура тож чи буде можливість там працювати не знаю. Звичайно, зараз планувати майбутне дуже важко. У Краматорськ у будь-якому разі планую повертатися, там у мене квартира та батьківський будинок, нерухомість. Сподіваюся, що в майбутньому будуть програми підтримки для бізнесу. Я обов’язково відновлюватиму і везтиму бізнес у Краматорську та в Донецькій області. Хочу, щоб там теж було “Smachnogo”, щоб працював наш комбінат дитячого харчування, хочу продовжити займатися і школами та садами, розвивати бізнес, приймати активну участь в відновленні міста та регіону. Краматорськ, у будь-якому разі, це моя батьківщина, це мій дім, тож туди мене завжди тягнутиме.
“Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.”
