Про100 медіа продовжує ділитися враженнями українців, які наразі мешкають в евакуації у країнах ЄС. Ми просимо земляків розповісти, що незвичайного вони побачили, що там є такого, чого немає у нас, що схожого, які плюси і мінуси вони підмітили.
На цей раз мова піде про Латвію. Враженнями ділиться краматорчанка Ірина.
— Незвичайного для мене було тут багато, бо я раніше не проживала у країнах ЄС. Було декілька екскурсійних поїздок. Але проживши вже більше ніж півроку у Латвії, можу поділитися своїми враженнями.
Що мене вразило одразу, це чисті узбіччя доріг. Навіть між містами. Тобто їдеш у автобусі, дивишся у вікно і немає засмічених доріг, лісопосадок, узбіч. Також дуже чисто скрізь.
Також було цікаво, що на автовокзалі Риги стоять такі пластикові конструкції, у яких люди курять. На іншій території це робити заборонено. І про це часто нагадують у гучномовець
На кожній зупинці транспорту є розклад. Але головне – він дотримується. Також ти можеш в інтернеті подивитися, коли буде автобус, трамвай і планувати свій вихід на роботу та ін.
Тут люди називають один одного на ім’я і все. Незалежно, чи ти начальник, чи простий робітник. До начальників звертаються, як і до всіх. Це дуже приємно. І на мою думку, це важливо, бо не торкає почуття гідності. Тут, до речі, з однаковою повагою ставляться до людей, які працюють на заводі, або у банку, або у школі… Немає приниження, що ти ніхто і звати тебе ніяк.
Латиші біль закриті, як на мене. Але плюс, що ніхто не лізе до тебе в душу. З питаннями або порадами.
Також тут ніхто не розглядає інших та не засуджує за вигляд. Тобто, щоб ти не одягнув, все буде нормально. Більша кількість людей одягається так, щоб було зручно і комфортно. Ще підмітила, що жінки не так зосереджені на своїй зовнішності, як наші. Тут рідко зустрінеш жінку з яскравим макіяжем. Також не користується таким попитом, як у нас, манікрюр з гель-лаком та ін.
В магазинах можна ходити з сумками, їх не потрібно залишати у шафах. Таку шафу, як у нас на вході розміщують для сумок, я бачила тільки в одному магазині. Але нею не обов’язково користуватися. Вона просто для зручності, раптом комусь знадобиться. Така дрібниця, здавалося б, а я вважаю, що також піднімає почуття гідності. Бо в тобі не бачать потенційного крадія. Є охорона, яка слідкує за всим. Є камери відеспостереження і все.
Дуже великий вибір хліба. Дуже. Я навіть ще не весь покуштувала. І дуже смачна випічка. Ну просто така, що важко себе стримувати. Хоча в нас також смачна. То я вже підзабула трохи.
Що важко сприймалося спочатку, так це довге очікування прийому лікаря. Не сімейного. Це стосується вузьких спеціалістів. Наприклад, можуть записати вас через 3 місяці, або 6 місяців… Також є проблемою потрапити швидко до стоматолога. Тоді доводиться шукати приватні клініки.
У цій країні особливе відношення до дітей. Їх дуже люблять і майже не роблять зауважень. Принаймні на людях я цього не бачила. Не говорячи вже про те, щоб ругати дитину на вулиці. Наприклад, я стала свідком того, як малюк вирішив поповзати на підлозі у супермаркеті. І матуся це бачила і спокійно йшла поряд. І всі ініші не звертали на це ніякої уваги.
Плюсом вважаю те, що наприклад, дітей з дитсадків або молодшої школи виводять на прогулянку у місто тільки у світловідбиваючих жилетах. Хоч це день, хоч вечір. Це правильно, бо дітей одразу видно здалеку. Це безпека малюків.
Також подобається, що тварин вигулюють тільки на повідку. І прибирають за ними. Хоча не всі, але більшість. Також немає безпритульних тварин.
Ще тут можна сдавати пластикові пляшки. Вони коштують 10 євроцентів незалежно від об’єму. У магазинах стоять спеціальні автомати. І сдавати пляшки тут не соромно, бо це – турбота про довкілля.
Ще латиші великі патріоти своєї країни. Як і ми.
До українців тут ставляться добре. Звичайно, люди різні, але в більшості так. Підтримують, співчувають. Дякую за це, для нас це важливо.
