Журналісти Pro100media продовжують розповідали історії жителів Краматорська, які через війну виїхали з міста. Цього разу ми поспілкувалися з Катериною Мороз, яка евакуювалася до Німеччини.
Розкажіть трохи про себе?
Я мама талановитого сина, якому зараз 10 років. Краматорськ – наше рідне місто. На жаль, під час війни ми там жити не можемо.
Чи було важко залишати рідний дім?
Це було дуже важко: розлучатися з будинком, друзями, та тим, що вклали в дитину. В мене дитина потребує особливих освітніх потреб, йому потрібен логопед та дефектолог. Під час хвороби він переніс інтоксикацію, яка спровокувала йому затримку мовлення і через це він потребував корекції мови. Ми дуже багато вклали в розвиток дитини. Тому аби поїхати потрібна була велика сила волі. Насправді це було дуже боляче.
В якій країні ви зараз проживаєте?
Ми наразі проживаємо у місті Грайфсвальд, що в Німеччині вже понад рік. Також ми дуже вдячні людям, яких тут зустріли. Були складнощі з іноземною мовою, оскільки ми не знаємо німецької мови. Згодом, ми почали зустрічати наших земляків, з якими ми поступово стали спілкуватися.
Як пройшла адаптація за кордоном?
В оточенні земляків мій син відійшов від стресу. Він почав ходити в школу, в якій є логопед. В Україні син відвідував багато різних занять та майстер-класів, захоплювався великим тенісом. Сподіваємося, що у Німеччині в нього також все буде виходити. Ми плануємо ще декілька років прожити за кордоном, не хочу його травмувати та створювати дитині стресові умови, на жаль, в Україну ми поки не можемо повернутися через війну.
Як склалося ваше життя у Німеччині?
Оскільки я ще не знаю німецької мови, то працюю дистанційно. Мені подобається приносити людям користь, і це мене надихає. Також я займаюся волонтерством. Цим я займалася і в Краматорську, а зараз – в Німеччині. Намагаємося підтримати військових, які перебувають тут на лікуванні, приносимо їм гарячу їжу. Іноді у Грайфсвальді проводимо мітинги. Особливо хотілося б подякувати Німеччині за допомогу українцям, за прихисток.
Розкажіть про своє життя у Краматорську.
Я за освітою економіст, натомість своє життя пов’язала сферою краси та здоров’я. З 15 років в мене було хобі робити макіяж та нутриціологія. Я дуже люблю здорове харчування та все, що пов’язане з вітамінами, зі смачною та корисною їжею, також люблю спорт, природу, макіяж. В цих хобі я проявила себе завдяки своєму сину. Моя робота це робити людей гарними та впевненими в собі.
Як змінилося ваше життя від початку повномасштабного вторгнення?
Наше життя від початку повномасштабного вторгнення кардинально змінилося, з іншого боку, я вдячна тим викликам, які нам з сином вдалося побороти, це зробило нас сильніше. Це мотивує на нові звершення та нові перемоги.
Чи важко було покидати Краматорськ?
Дуже важко було їхати з Краматорська, було відчуття, що їдеш в нікуди. Віра у свою дитину та в себе допомогла мені побороти стрес. В евакуації були й свої переваги, мій син вперше у Німеччині плавав у морі, оскільки раніше всі кошти витрачалися на розвиток дитини. Зараз наразі він вчиться кататися на велосипеді. Дуже сильно сподіваюся, що Україна незабаром переможе.
