Донеччина це не лише промисловий регіон, а й край з давніми культурними традиціями. У 2018 році був створений обласний перелік елементів нематеріальної культурної спадщини. Натепер він налічує вже 24 елементи, з яких чотири включені до національного переліку. Про кожний елемент можна почитати на сторінці “Етнографічний фонд: ”Спадок Донеччини”. Далі розкажемо, які нематеріальні культурні надбання жителів Краматорського району поповнили цей перелік.
“Копчена слива по-некременськи“
Традиційно цю страву готували в селі Некременне Олександрівської територіальної громади Краматорського району. Копчену сливу поєднують із м’ясом, особливо у запечених стравах та соусах, що надає їм легкий димний відтінок і солодкувато-кислий смак.
“Традиція копчення сливи на Донеччині існує з 1968 року, коли родина Мруг переїхала з села Тарасівка Вінницької області і привезла цей рецепт до села Некременне, у якому до цього традиційно займалися сушінням інших фруктів. Але саме 56 років тому копчена слива стала невід’ємною частиною місцевої кулінарної спадщини. З того часу родина Мруг зберігає цей традиційний рецепт та продовжує передавати його наступним поколінням”, – йдеться у повідомленні на сайті Донецької ОДА.
Копчену сливу використовують у випічці – додають до тортів, тістечок, еклерів. Окрім того, копчена слива є незамінною у святкових традиційних стравах: її добавляють у різдвяну кутю та великодню паску.
“Традиція приготування затірки у селі Крива Лука“
“Традиція приготування затірки у селі Крива Лука” внесена в обласний та національний переліки нематеріальної культурної спадщини. Цей унікальний звичай зберігся в селі Крива Лука Лиманської територіальної громади Краматорського району.
З’явилася ця страва в період, коли ще не було завезено картоплю. Основою страви є підсолене пшеничне тісто, яке не замішують, а розтирають руками до розміру горошини або квасолини, звідси й походить її назва, – повідомляють на сторінці “Етнографічний фонд: ”Спадок Донеччини”.
Ця страва була “пісною” або “багатою”. Просту – готували на воді.
“І водночас могла бути “багатою”, коли її варили на бульйоні з курки чи півня, додавали шкварки, засмажку з цибулею, смалець, масло або олію – залежно від того, що було в господині вдома”, – розповів директор Лиманського міського будинку культури “Зеленоклинський” Сергій Рибачук.
Місцеві жителі згадують, як їхні бабусі займалися заготовкою в холодну пору року: затирали тісто, а потім сушили його на печі. Після висихання затірку складали в полотняні мішечки для зберігання. Це дозволяло мати під рукою запаси для приготування страви протягом тривалого часу.
На сторніці Етнографічного фонду є рецепт цієї страви: для приготування страви необхідні 4 середні картоплини, їх очищали та нарізали дрібними кубиками. Варили картоплю у 2 літрах бульйону або води. Поки картопля варилася, готували засмажку: нарізали сало, одну цибулину і невеличку моркву, які обсмажували до золотистого кольору. Коли картопля була майже готова, додавали стакан заготовленої затірки, добре перемішували і варили ще 10 хвилин. Потім додавали готову засмажку і все разом перемішували. Для додаткового смаку в тарілку клали шматочок топленого масла, а за бажанням посипали все перцем та зеленню.
Пісня “Чорна стежечка”
У маленькому селі Лозове Лиманської територіальної громади 120 років тому вперше пролунала пісня “Чорна стежечка”, сьогодні це незмінна частинка місцевої культури. Композиція народилася в кінці XIX століття, коли люди ще збиралися вечорами на вулицях після важкої праці і співали разом.
“Цікаво, що її перші носії — дві сусідки, Харитина Ведь та Олександра Друзь — не просто співали пісню, вони стали провідниками традиції, передавши її своїм нащадкам. А через десятиліття вона продовжує жити, завдяки місцевому фольклорному колективу “Сива зозуленька”. Цей колектив, який існує вже 63 роки, зберігає і плекає цю пісню як скарб», – інформація зі сторінки Етнографічного фонду “Спадок Донеччини”.
“Технологією приготування варення із соснових шишок“
Традиція приготування варення із соснових шишок існує вже протягом 70 років у селищі Ярова Лиманської громади. Цей кулінарний елемент є унікальним не тільки завдяки смаку, а й лікувальним властивостям. Соснові шишки з яких роблять варення, багаті на корисні мікроелементи, що сприяють здоров’ю кісток і покращують загальний стан організму. У народній медицині це варення застосовують для боротьби з безсонням, гастритом та навіть для покращення стану шкіри. Цей делікатес містить таніни, які мають протизапальні властивості, що допомагають полегшити симптоми застуд і покращити дихання. Для приготувння використовують тільки молоді шишки, які збирають з 16 квітня по 15 травня.
На сторінці Етнографічного фонду є рецепт, який передається з покоління у покоління:
- шишки покласти у посуд і засипають цукром. Цю суміш залишають на два дні, щоб шишки пустили сік.
- потім поставити на вогонь, варити протягом години;
- на третій день варити дві години до отримання густого сиропу.
Готове варення складають у стерилізовані скляні банки об’ємом 0,5 літра, які закривають металевими кришками. Термін зберігання варення становить від одного до трьох років.
Читати також: Які пам`ятки культурної спадщини пошкодили або знищили у Краматорському районі за час повномасштабного вторгнення
