Світлана Агаджанян, керівниця напряму відбудови благодійного фонду «Схід SOS», – з тих людей, хто своїми зусиллями та досвідом підтримує відновлення найбільш постраждалих громад Донеччини. Народившись у Дружківці та пройшовши шлях від журналістики до роботи в громадському секторі, Світлана не полишає діяльність, навіть попри вимушений переїзд на Закарпаття після початку повномасштабного вторгнення. Її досвід у реалізації проєктів доброустрою, освіти й медицини став пригоді й у сфері відбудови: тепер вона очолює напрямок, який допомагає громадам відновлювати будинки, геріатричні центри, медичні заклади та інфраструктуру.
Про те, як відновлюються об’єкти в громадах, які найбільше потребують допомоги, Світлана розповіла журналісту «Pro100Media».
Як ви потрапили до команди «Схід SOS»?
Ця історія розпочалася у 2022 році, після переїзду в місто Перечин Закарпатської області. Я з колегами розпочала влаштовувати місця для поселення переселенців, в тому числі ми шукали гуманітарну підтримку. У якийсь момент переді мною постало питання пошуку ресурсу для надання підтримки людям. Я згадала про благодійний фонд «Схід SOS», вирішила зв’язатися з ними та дізналася, що організація релокувалася в Ужгород.
Знайшла контакти, поїхала до них, розповіла про себе. Так й розпочалися перші кроки співпраці мене, як волонтерки, з командою фонду. Через деякий час я приїхала звітувати: привезла документи, фотографії та інші підтвердження того, що саме було виконано в облаштуванні шелтерів для ВПО та наданні гуманітарної допомоги на Сході, в містах Дружківка, Бахмут, Золоте на Луганщині, куди ще тоді їздили волонтери. Тоді благодійники «Схід SOS» запропонували мені повноцінно доєднатися до їхньої команди. Я погодилась, бо тоді вже переїхала в Ужгород.
Я доєдналася до гуманітарного напрямку й ми з колегами координували декілька проєктів, які надавали допомогу постраждалим по всій Україні. Пізніше ми сфокусувалися на центральній та східній частинах. Йшов час, і так склалися обставини, що у зв’язку з завершенням попередніх проєктів я долучилася до команди відбудови, як фахівчиня з обробки даних. Але з часом, коли керівника цього напрямку мобілізували, ми продовжили діяльність і команда довірила мені очолити цей напрямок. Але у нас настільки потужна та віддана справі команда, що я не сприймаю це як керівництво. Я виконую підтримну функцію. Ось так я пройшла шлях від простого бажання допомогти переселенцям до розширення задач, пов’язаних, зокрема, з відбудовою.
Розкажіть детальніше про напрямок відбудови?
Цей напрямок виник на початку 2023 року. До цього основним напрямком БФ була евакуація населення, в тому числі маломобільних та людей похилого віку, та їх подальше розміщення. Але поступова виникла потреба відновлення об’єктів, в яких можна було б розміщувати людей похилого віку. Це геріатричні центри та будинки для людей похилого віку.
Другий складник: відновлення домогосподарств та житлових будинків людей, які залишаються на Сході, в Донецькій та Харківській області. Часто літні люди не хочуть виїздити, тому проєкт з відновлення для них дуже актуальний. Саме літнім, маломобільним та людям з інвалідністю ми й надаємо перевагу. Допомагаємо будівельними матеріалами, надаємо послуги. Родинам, які мають маленьких дітей, ми постійно нагадуємо про евакуацію.
Наші бригади відвідують квартири чи будинки. На Донеччині в Дружківській, Слов’янській громаді, Краматорському, Лиманському районі. Спеціалісти досліджують стан об’єкта, проводять оцінку пошкоджень. Потім, враховуючи наші можливості, ми визначаємо що зможемо відремонтувати. Серед традиційної допомоги, що надається нашими бригадами: ремонт дахів, вікон, дверей. Це, скажемо так, базовий набір, щоб відновити тепловий фон і людина могла жити в цьому будинку та пережити зиму.
Загалом в рамках проєкту ми маємо відремонтувати 700 будинків. По 350 середнього та легкого ремонту до червня 2026 року.
Щодо напрямку геріатрії: ми ремонтуємо будівлі, а громада, в якій вони знаходяться, продовжує далі їх утримувати. Ми повністю займаємося устаткуванням геріатричних центрів та будинків для похилих, щоб людям було комфортно там жити, а персоналу працювати.
Ще один складник в напрямку відбудови, який ми зараз активно посилюємо: критична інфраструктура. Це новий складник, яким ми почали займатися у 2024 році. Сюди входять об’єкти з водопостачання, фельдшерсько-акушерські пункти та інше. Це підтримка не конкретної людини, а цілої громади. Бо мало відновити дах на будинку, треба, щоб в кожному населеному пункті були базові можливості для проживання: вода, опалення, медичні послуги. Зараз на реалізації проєкту перебувають декілька об’єктів, зокрема допомога ДСНС в одному з населених пунктів Лиманського району з облаштуванням ангарів для їхніх автівок, щоб рятівники могли оперативно реагувати на виклики. В Дружківському районі створюємо додаткову свердловину, щоб мешканці громади мали змогу набрати воду. Також оновлюємо дах на будівлі ФАПу в Лиманському районі та будемо встановлювати твердопаливний котел.
Також ми б хотіли допомагати інституціям, які релокувалися у більш безпечних регіонах України. Наприклад, вже мали перемовини з Костянтинівською інфекційною лікарнею, яка має переїхати в Київську область. Але свою діяльність ми не хочемо фокусувати виключно на Донецькій області та плануємо розширювати географію, бо є багато об’єктів, які потребують уваги.
Звичайно, охопити всіх ми не зможемо. У нас є певні критерії, і керуючись ними будемо відбирати їх.
Але найголовніше, що ми просуваємо зараз – це евакуація. Ми спонукаємо людей виїздити з небезпечних громад. Це неймовірно важливе питання. Не треба ризикувати власним життям.
Як триває зараз ваш робочий день?
Ось, наприклад, зараз у нас з колегами відбувається моніторингова поїздка. Ми ремонтуємо геріатричні центри в Івано-Франківській, Тернопільській, Київській областях. Деякі з локацій ми відвідуємо, щоб подивитися як триває ремонт, бо в листопаді-грудні готуємося до поселення людей, яких евакуювали з “гарячих точок” і які потребують постійного догляду. Приблизно так й проходять всі наші дні.
Які найбільші труднощі виникають у роботі?
Це безпекове питання та матеріальна база, за яку ми не можемо вийти. У нас багато запитів на ремонт, але, як би нам не хотілося, не можемо взятися одразу за всі. До того ж у нас в пріоритеті вразливі групи населення.
А що приносить найбільше задоволення?
Це відгуки людей, вдячність за підтримку та можливість бути корисною там, де потрібна допомога.
