Михайло Пальцев вирішив стати на захист України у 2023 році, але на фронт чоловік так і не потрапив. Пройшовши навчання у грудні, він потрапив під потяг та залишився без двох кінцівок. Михайло пролікувався та зараз збирає гроші на адвоката, щоб розв’язати проблему з документами. Своєю історією він поділився з журналістом “Pro100Media”.
“Мені 31 рік. В лави Збройних Сил України я вирішив піти добровольцем у 2023 році. Я українець, люблю рідну країну і мав бажання її захищати. Військового досвіду у мене до цього не було, бо маю серйозні проблеми зі здоров’ям. Раніше я навіть лікувався в психлікарні. Не знаю як мене в ЗСУ взяли. За станом здоров’я мені треба кожен рік обходити медкомісію, відвідувати психіатра. На початку повномасштабного вторгнення я пішов у військовий центр, але спочатку моє прохання відхилили. А пізніше все є таки мобілізували через центр у Рівному.
Я пройшов ВЛК, у мене зовсім не спитали про проблеми. Перевірили й відправили в частину в Дніпро на навчання. Там я був два місяці. Дуже багато навантажень тоді в нас було. А потім я потрапив під потяг, це було 19 грудня 2023 року, хотів перейти через колію та зачепився портфелем. Попав під рейки. Потяг мене тягнув метрів 50. Мені ампутували руку, ногу та пів стопи”, – ділиться Михайло.
Лікувався чоловік три місяці в лікарні та місяць у військовому госпіталі. Зараз Михайло планує робити протезування, але для цього хоче виїхати за кордон.
“Коли я лікувався, медики телефонували в частину, де я проходив навчання, але не могли знайти номер, бо її переформували й номеру не було. Після лікування я знайшов частину, поїхав туди, знайшов свого командира, щоб попросити виправити документи. Ми поспілкувалися, він пообіцяв допомогти, але до цього часу не бере слухавку. Не розумію досі чому. Я надав йому всі документи про лікування, де та скільки я пролежав. ВЛК визнала мене непридатним до служби із виключенням з військового обліку. Також там вказана перша група інвалідності. МСЕК я пройти поки не можу, бо ще вважаюся чинним військовим за документами. Через це я й не можу виїхати за кордон.
Допомоги від держави я теж поки не отримую, люди через Тік-ток та Інстаграм лише допомагали, бо я там залишав номер рахунку. Спочатку я у своїх відео не казав, що зі мною сталося, думав, що якщо дізнаються, що травму отримав не на фронті, не допоможуть. Але я був здивований, що українці не покинули мене. Я збирав собі на ліки, але коли вдалося зібрати 30 000 гривень вирішив допомогли хлопцям та перерахував гроші на два дрони. Потім мені волонтери подарували два електроскутери, один з них я подарував військовому, який теж втратив кінцівки під Авдіївкою. Люди мені допомагають, а я намагаюся допомагати їм. Бо від такого, хоч й невеликого волонтерства, отримую задоволення.
Зараз я шукаю гроші на військового адвоката, бо мені треба якомога швидше виїхати, щоб поставити протез. Бо якщо це не зробити вчасно, заростуть кукси. Протезування можна буде зробити, але ходити я вже не зможу. Я спілкувався з адвокатом, він сказав, що візьметься за справу та доведе до кінця, але потрібні гроші. Картка у мене одна, бо я вже стикався з ситуацією, що невідомі люди відкривали збір нібито на моє ім’я та збирати гроші”, – ділиться чоловік.
Зараз, наскільки може, Михайло працює по господарству знайомим та сусідам. Батьків у чоловіка немає, є лише брати.
“Я звернувся до одного з них за допомогою. Він вислухав та сказав: “Вирішуй свою проблему сам!”. Але збирав гроші, мовляв, на реабілітацію мені та протезування. Але я з тих грошей нічого не побачив. Натомість брат розповідав про мене гадості. Казав, що я алкаш, який попав під потяг. Та й взагалі багато хейтерів з’явилося. За цей період я погано почав спати, переживаю постійно. У мене з’явилися фантомні болі, буває, сидіти, лежати, спати я навіть не можу. Люди потроху допомагають. На жалість нікому не давлю. Розповідаю, як є. Тому якщо хтось зможе просто допомогти з адвокатом, буду вдячний. Бо документи мені потрібні”, – каже Михайло.
“Даний матеріал виготовлено за підтримки ГО “Інститут масової інформації” в рамках проєкту міжнародної організації Internews Network”.
