Журналісти “Pro100media Краматорська” продовжують писати статті про відомих особистостей, на честь яких перейменовані вулиці нашого міста. Вулиця Докучаєва була перейменована на честь видатного прозаїка та публіциста Григорія Петровича Данилевського.
Біографія та Літературна Спадщина
Григорій Петрович Данилевський, видатний прозаїк та публіцист, народився 26 квітня 1829 року в селі Данилівка Харківської губернії. Його дитинство пройшло в родині багатого українського поміщика. Після ранньої втрати батька, Григорій виховувався матір’ю, Катериною Купчиновою, освіченою жінкою та талановитою музиканткою.
У 17 років Григорій Петрович вступив на юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету. Але під кінець третього курсу сталося абсолютно непередбачуване: його заарештовали й ув’язнили в камері-одиночці Петропавловської фортеці. Юнакові закидали причетність до гуртка вільнодумців – “петрашевців”, до якого належав і Федір Достоєвський. Насправді ж Григорій співчував “петрашевцям”, але участі в таємних засіданнях не брав. А крім того, його сплутали з іншим Данилевським – Миколою Яковичем. Після клопотань матері й звернень до царя Миколи І, майбутнього письменника випустили на свободу. Однак відраза до російської державної машини, яка без розбору ламає людські долі, залишилася в нього на все життя.
Наступного року Данилевський закінчив університет зі ступенем кандидата права й вирушив у подорож до України та на Північний Кавказ. Після кількарічної служби в міністерстві народної освіти він оселився у своєму слобожанському маєтку. Займався археологічними розкопками, став депутатом харківського комітету з покращення побутових умов для кріпосних селян, почесним мировим суддею, членом Харківської губернської земської управи.
Із 1850-х Григорій Данилевський розпочав активну літературну діяльність. Любов до рідного краю, глибоке знання історії та культури України, традицій українського народу зумовили один із основних мотивів творчості Данилевського: дія значної кількості його романів, оповідань, нарисів і повістей відбувається саме в Україні.
Сімейне Життя та Літературні Твори
У 1857 році Григорій Данилевський одружився з дочкою місцевого поміщика Пелагеєю Замятіною. Працюючи виборним від дворян в Комітеті з поліпшення побуту селян, він зібрав багатий матеріал про життя кріпаків, що знайшло відображення у його творах “Сорокопановка” (1859) та “Пенсильванци і каролінци” (1860).
У 1860-1880-х роках Григорій Данилевський здобув славу письменника-белетриста, якого знали у всій Російській імперії та видавали великими накладами. Літературні критики навіть називали його “російським Дюма”. Проте Данилевський ніколи не забував, звідки він родом, і багато робив для розвитку своєї малої Батьківщини – Слобожанщини. Власним коштом звів кілька громадських будинків у слободі Барвінковій, ініціював будівництво Курсько-Харківсько-Азовської залізниці, став одним із засновників художньо-промислового музею у Харкові.
1866 року в Харкові побачив світ збірник нарисів Григорія Данилевського “Українська старовина”. На його сторінках містилися біографічні нариси про Григорія Сковороду, Василя Каразіна, Григорія Квітку-Основ’яненка. Письменник вважав своїм завданням популяризацію української культури, видатних особистостей української минувшини. У передмові до “Української старовини” йшлося:
“Якщо нині українські письменники перенесли свою діяльність до столичних часописів, то не варто забувати, що є ціла галузь в нашій літературі і в науці, до якої майже всі столичні часописи ставляться зверхньо і мимохіть, відчуваючи до неї цілковиту байдужість: це наша українська старовина”.
Відносини з Родиною Бантишів
Цікавий факт з життя Данилевського пов’язаний з родиною Бантишів. У будинку-флігелі, розташованому поруч з садибою Бантиша, деякий час жив Григорій Данилевський. Саме тут він написав автобіографічну повість “Дев’ятий вал”, в якій є розповідь про село.
З цим місцем пов’язана ще одна красива легенда. Кажуть, що дочка Бантиша була закохана у письменника Григорія Данилевського. Але батьки були проти шлюбу дівчини з бідним хлопцем, через що вона втопилася в ставку. З тих пір його звуть озером Любові, а сам Данилевський навіть присвятив цій зворушливій історії роман.
Григорій Данилевський помер 18 грудня 1890 року в Санкт-Петербурзі. Але вічний спочинок знайшов в українській землі. Могила письменника – в селі Пришиб Балаклійського району Харківщини. Його приватна книгозбірня, що налічує понад 3 тисячі томів, нині є складовою Харківської державної наукової бібліотеки імені Володимира Короленка. Його творчість залишається важливою частиною української літературної спадщини, а вулиці, названі на його честь, нагадують про його внесок у культуру та історію.
Висновок
Проект “Вулиці Краматорська: від історії до сучасності” продовжує відкривати нові сторінки історії через долі людей, на честь яких названі наші вулиці.
Читати також: На честь якого з братів Бантишів перейменована вулиця Самаркандська у Краматорську?
