Поблизу села Іванівське Бахмутського району Донецької області, захищаючи рідну Донеччину загинув відомий український історик та поет з Краматорська Юрій Лущай. З 28 березня він вважався зниклим безвісти.
Юрія поховали в селі Великі Лучки Закарпатської області, куди чоловік разом з родиною евакуювався під час повномасштабного вторгнення. Пізніше, залишивши сім’ю, Юрій вступив до лав Збройних Сил України.
У свій день народження, 10 лютого, він висловив сподівання, що проживе і цей рік.
“Я все-таки дожив до 42 років. Навіть і не сподівався на це. Надіюсь дожити до 43 років, але за цілий рік може бути що завгодно”, – написав він у соцмережі фейсбук.
У лютому журналісту “Pro100Media” вдалося поспілкуватися з Юрієм. Під час бесіди чоловік зізнався, що головна мотивація для нього зараз – мир в Україні.
“Я дуже люблю Україну і хочу, щоб тут не було жодного ворога. Після Перемоги я хочу бачити рідний Краматорськ квітучим, хочу, щоб моє рідне місто, як й інші населені пункти Донеччини, розвивалося, підприємства працювали, щоб всі, хто виїхав, повернулися додому”, – висловив сподівання Юрій.
Юрій Лущай народився в родині працівників Новокраматорського машинобудівного заводу. Закінчив історичний факультет Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Займався історичними дослідженнями, а у 2000 році написав свій перший вірш українською мовою.
Він розповів, що ще зі шкільних років цікавився історією, зокрема, історією України періоду Давньої Русі.
Вірші почав писати у 1995 році. Спочатку це були «проби пера», в більшості – білі вірші, а перший римований вірш, краматорець написав у 2000 році. Головною темою його віршів останні два роки була війна. Чоловік зізнався, черпає натхнення з того, що бачить у своєму воєнному житті.
У 2023 році Юрій видав власну збірку віршів, казав: “бо всяке може статися, а так люди прочитають все, що в мене є”. В цьому році краматорець також планував видати збірку прозових казок, які почав писати з 2018 року.
Зі слів Юрія, до повномасштабного вторгнення він був викладачем, продавав канцелярію, працював над історичними матеріалами, багато читав.
“У ЗСУ я довго не міг потрапити, приходив до військкомату, а мені відмовляли, потім взяли. Я добровольцем пішов, бо хотів захищати країну. Офіційно у лавах ЗСУ я з 30 січня 2023 року. В Донецькій області я був в Нью-Йорку біля Горлівки, під Андрієвкою, Кліщіївкою, під самим Бахмутом, у Константинівці. Зараз я обіймаю посаду стрільця. Військової освіти в мене, всьому вчився на війні. У червні 2023 отримав звання старшого солдата”. – розповів нашому журналісту чоловік.
Казав, що вірші зазвичай пише вночі. Писав й у лікарнях, коли потрапляв туди з неважкими травмами.
Після смерті Юрія, його сестра Катерина виконала останнє прохання Захисника та опублікувала вірш, написаний 30 січня 2024, який краматорець просив опублікувати у разі його загибелі…
Боже, спаси наші душі, бо тіло ніхто не спасе,
У кровавій бій нас посилають, у саме пекло йдемо,
Ніхто з нас навіть не знає, чи в цей раз пронесе,
Або під дощем куль та снарядів загинемо.
Боже, спаси наші душі, бо останні залишились хвилини,
У подиху тільки пам’ять про колишні щасливі дні,
Важко дивитись, коли помирає близька тобі людина,
Але бій ніяк не вщухає і треба до кінця дійти.
Боже, спаси наші душі, та із пекла забери в рай,
Ми за свободу боролись скільки було наших сил,
Українській народе, про нас ніколи не забувай –
Своїми пораненими тілами ми в окопах закрили тил.
Висловлюємо співчуття рідним та близьким Юрія. Вічна пам’ять Герою…
Вірші Юрія
“А що тобі сниться воїну мій?”
“А що тобі сниться воїну мій?”
Під гуркіт артилерії хоч би подрімати,
Та рідним сказати, що ти живий,
Незважаючи на дощ із снарядів.
Тобі присниться не пекло цієї війни,
А любляча родина, що осталась вдома,
Важко дивитись спокійні та мирні сни,
Коли все ще попереду і підходить втома.
“А що тобі сниться воїну мій?”
Ледве схиливши голову на зброю.
У холодному окопі чекаючи на бій,
Я знаю, що ти підеш слідом за мною.
Пройти можна багато кілометрів,
Але так і не знайти вірного друга,
Підтримка в бою краще за аргументів,
Не є перешкодою удвох вийти за смугу.
19.03.2024 р.
Все буде добре
Все буде добре, незважаючи на війну,
Все буде добре, навіть якщо я піду,
Не змусять зневіритись ніякі хижі сили,
Кого би вороги в моїй країні не вбили.
Все буде добре, хоч болить твоя душа,
Все буде добре, і ти надалі по землі рушай,
Ніхто не забере у тебе надію жити,
Навіть якщо прийдеться окопи рити.
14.03.2024 р.
Не плачте по нам
Не плачте по нам, ми обов’язково розквітнимо квітами,
У різноманітності кольорів та ароматів вирости нам судилося,
Життя наше може завершується проблемами та бідами,
Але воно захистом від ворожих сил все ж згодилося.
Не сумуйте по нам, наша присутність буде невловима,
Но кожну мить піддержувати у нещастях зможемо,
І як би ворожа сила на руїну в країні не ворожила,
На небі чи під землею всіх їх ми переможемо!
04.03.2024 р.
Хотілось простого кохання,
А натомість прийшла війна,
Пропали колишні бажання,
Лише осталось – “най закінчиться вона”.
Довго не хватало нам тепла,
По всьому тілу тільки холод,
Доля чомусь до нас сліпа,
Лише відчуваєм – як по нас б’є молот.
Нехай стіна ворожнечі паде,
Розвіється паркан болю,
І на безмежній стороні заживе,
Те, що зміцнює нашу волю.
Буденність прикрашало життя,
І були тихими наші ночі,
Все пішло миттєво у небуття,
З нами залишилось те, що ми не хочем.
Хотілось мирного неба,
А натомість прийшла війна,
В нашому житті це не треба,
Тому кричим – “най закінчиться вона”.
Нехай стіна ворожнечі паде,
Розвіється паркан болю,
І на безмежній стороні заживе,
Те, що зміцнює нашу волю.
01.03.2024 р.
