Поліцейський з Краматорська Алан Болієв став прикладом непереможності духу та невгасимої волі до перемоги. Попри отриману на службі контузію внаслідок влучання російської ракети, чоловік не кинув спорт, яким займається все життя. Його наполегливість відкрила йому дорогу до Лас-Вегасу, де відбулися змагання з адаптивних видів спорту для ветеранів та військовослужбовців «United States Air Force and Marine Corps Trials 2024», які відбулися в березні.
Про свій спортивний досвід, тренування та досягнення Алан розповів журналісту “Pro100Media”.
Як ви прийшли в спорт?
Я займаюсь спортом з дитинства. Цікавився футболом, карате. Під час навчання в університеті професійно займався паверліфтингом, отримав звання кандидата в майстри спорту.
Легкою атлетикою я займався більше для підтримки фізичної форми, але у 2021 під час забігу до Дня Краматорська пробіг марафон. Було важко, бо, на мій погляд, я погано підготувався, але вже одно пробіг.
Захоплення спортом якось вплинуло на те, що ви вирішили обрати професію поліцейського?
Поліцейським я теж хотів бути ще у дитинстві, багато фільмів дивився про роботу правоохоронців, тому теж мріяв бути в їх лавах. Я вже майже 12 років в професії, і ще жодного дня не пошкодував, що став поліцейським.
Що входило у ваші обов’язки?
Я пройшов шлях від курсанта до офіцера. Навчався на факультеті кримінальної поліції в Харківському національному університеті внутрішніх справ Після навчання працював на посаді оперуповноваженого у Краматорську. В мої обов’язки входило виявлення правопорушників, розкриття злочинів. Зараз я працюю слідчим. Документую злочини, співпрацюю з оперативниками. Це дуже цікава, але дуже нелегка та недооцінена професія, на мій погляд.
Як змінилося ваше професійне життя під час повномасштабного вторгнення?
В той час я вже був на посаді слідчого, тому був залучений до документування воєнних злочинів. Коли в Краматорську були влучання російських ракет, я виїздив на місця обстрілів. Також їздив на деокуповані території, щоб зафіксувати злочини, був залучений до ексгумації тіл загиблих, ідентифікації жертв російського терору, встановлення зброї, яка була використана росіянами під час обстрілів, збирання речових доказів, обстеження ворожих катівень, як це було в Лимані.
Загалом багато чого змінилося, робота перебудувалася кардинально, тому що цивільних злочинів в Краматорську стало менше, але з’явилося багато ворожих воєнних злочинів.
За яких обставин ви отримали контузію?
2 січня 2023 року ми з товаришем заступили на блокпост в передмісті Краматорська на чергування. Ввечері росіяни завдали удар по блокпосту, внаслідок чого декілька людей загинули, деякі отримали поранення. У порівнянні з хлопцями мені пощастило, я отримав контузію. Мене одразу вирвало, боліли очі та вуха. За медичною допомогою я звертатися не хотів, але колеги порекомендували це зробити, бо почував я себе погано. В медичній установі мені також порадили пройти курс лікування, щоб потім не було наслідків. Місяць я перебував під наглядом спеціалістів і це дійсно допомогло.
Чому ви вирішили взяти участь у змаганнях Повітряних Сил США?
Мені товариші надіслали посилання, де йшлося про змагання. Я прочитав та подумав, що це, мабуть, для хлопців, які мають більш серйозні травми. Та й мені здавалося, що в мене не буде можливості туди поїхати через постійну зайнятість на роботі. Пізніше я все ж таки вирішив зателефонувати та запитати щодо участі у змаганнях. Мені розповіли, що там багато спортсменів беруть участь, які мають лише контузію та сказали, що я можу подати заявку. Я зібрав документи. Їх багато було потрібно, але майже всі були в мене на руках. Якби не було, то, можливо, не подавався.
Першим етапом був навчально-тренувальний збір. Це відбірковий етап, в якому взяли участь близько 250 спортсменів. Було представлено 10 видів спорту. В кожного з нас була можливість спробувати себе в декількох видах спорту, але в кінці треба було обрати два з них та позмагатись. Я обрав паверліфтинг та легку атлетику.
Розподіл учасників був по групах. Я потрапив до категорії “без видимих уражень”. Змагання у кожній з груп проводились окремо. Під час змагань з легкої атлетики я зайняв перше місце на короткій та довгій дистанції та третє місце на змаганнях з паверліфтингу.
Навчально-тренувальний збіг закінчився, нам вручили медалі та повідомили, що спортсменів, які поїдуть на «United States Air Force and Marine Corps Trials 2024» будуть відбирати з-поміж учасників збору. Я чомусь подумав, що точно не потраплю туди, бо для остаточного відбору спортсмени, окрім результатів НТЗ, оцінювались ще за кількома критеріями. Ще я думав, що можуть бути домовленості й організатори вже знають хто поїде в Америку. Думав: “Ну який Лас-Вегас. Я в Краматорську живу. Хто мене туди візьме? Взяв участь у зборі та й досить”.
В день відбору я займався власними справами, аж раптом мені телефонує товариш, з яким познайомився на НТЗ і каже: “Друже, вітаю, ти їдеш до Лас-Вегасу!”. Я не повірив навіть. Зрадів дуже.
Я відразу почав готуватися, наскільки це було можливо в реаліях Краматорська. Була зима і важко було бігати по льоду, але тренувався. До того ж зі мною онлайн працювали професійні тренери. Вони розписали мені гарну програму на два види спорту.
Пізніше був ще один тренувальний збір в Конча-Заспі. Три тижні тренувався ще й там, намагався покращити свої результати.
У Лас-Вегасі в перший змагальний день я здобув «золото» в паверліфтингу у ваговій категорії 65-72 кг. Це був жим лежачі. Пізніше я виборов три золоті нагороди в легкій атлетиці, відзначився в забігах у категорії 6.0 на дистанціях 100 м, 800 м та 1500 м.
Чи задоволені ви власним результатом?
Мабуть, так. Мені навіть під час навчально-тренувальних зборів важче було ніж на самих змаганнях в Америці. Це тому, що в нас була гарна підготовка та круті тренери. Харчування під час «United States Air Force and Marine Corps Trials 2024» було добрим та й взагалі відношення до нас.
Що сподобалося та не сподобалося вам в Америці?
Там все по-іншому: їжа, культура, відношення один до одного. Там люди настільки доброзичливі, що це дивує. Наприклад, я кожного ранку бігав. Під час цього я зустрічав звичайних місцевих мешканців, які теж бігали. Коли ми один одного бачили, вони казали мені гарні слова, хвалили, вітали. Наче ми знайомі. Це було незвично, бо коли я в Краматорську бігаю, мене так не зустрічають.
Сподобалось як проходить служба в американських військових. Це дуже сильний рівень в плані організації. У них заняття навіть у спортивних залах проходять.
А ось місцева кухня мені не дуже сподобалась. Вона в них дуже вуглеводна, нібито зі смаком фаст-фуду. Українська їжа набагато краща. А ще кава в “Старбакс” дужне погана. Не знаю як за неї взагалі можна гроші давати, там занадто багато води та й смак не дуже.
Скільки зараз часу ви приділяєте тренуванням?
Тренуюся 3-4 рази на тиждень. Намагаюся займатися на вулиці, рідше – в тренажерному залі. А ще намагаюся їсти корисні продукти та роблю спорт своїм образом життям.
Які плани маєте на найближчий рік?
Хочеться розвивати себе в легкій атлетиці, бо під час тренувань зрозумів, що хочу досягати кращих результатів. Тренери кажуть, що в мене є потенціал на довгих дистанціях. Я зрозумів як будувати тренувальний план та буду намагатися тренуватися частіше. Хочу дочекатися миру в країні, щоб приділяти цьому більше часу.
“Даний матеріал виготовлено за підтримки ГО “Інститут масової інформації” в рамках проєкту міжнародної організації Internews Network”.
