У Краматорську перейменували вулицю Громова, відтепер вона носить ім’я Івана Сірко.
Іван Сірко є однією з найбільш легендарних і улюблених історичних постатей козацької епохи. Про це, зокрема, свідчить велика кількість переказів, історичних дум і пісень, що виникали вже за життя отамана і збереглися дотепер – зокрема, сюжет про лист запорожців до турецького султана, ініціатором написання якого нібито був Іван Сірко.
Рік і місце народження Івана Сірка достеменно невідомі. За одними даними, він народився між 1605 та 1610 роками в сім’ї шляхтича на Поділлі, за іншими – у слободі Мерефі (зараз – Харківщина). Документальних відомостей про дитинство і юність також не дійшло. Перша половина його життя – цілковита «біла пляма». Досі, зокрема, невідомо, що саме покликало його на Січ.
Сірко мав феноменальний військовий талант: за життя він провів 55 походів проти Османської імперії, 65 великих битв та 179 сутичок з ворогами і у всіх з них здобув перемогу. Під його керівництвом козаки захоплювали: Очаків, Ізмаїл, Арабат, Бахчисарай та інші міста.
Перша велика перемога під командуванням Сірка сталася в 1646 році в ході тридцятирічної війни. Запрошений французами 2500 тисячний загін запорізьких козаків, на чолі яких стояли Богдан Хмельницький та Іван Сірко, за одну ніч взяли іспанську фортецю Дюнкерк, яку французька армія принца Конде не могли захопити 5 років.
На початку 1670-х років на переправі в пониззі Дніпра Сірко з 2 тисячами козаків розбив 10 тисячну татарську армію.На татар Сірко нагнав такого страху, що навіть одна чутка про його вихід із Січі змушувала їх тікати в Крим.
Цікаво, що його полководницький талант породив серед козаків міф, що Сірко є характерником, що вміє замовляти ворожі кулі, одводити ворогам очі й таке інше. Після смерті отамана його висушену праву руку запорізькі козаки брали на всі важливі походи, намагаючись закликати військову вдачу. Казали, що вона несла перемогу тим, хто володів нею.
