Чернівці – найменше обласне місто України з великою кількістю цікавих та самобутніх туристичних локацій. З 2022 року воно також вважається одним з найбезпечніших місць України. І дійсно, приїхавши сюди, суттєво простіше відсторонитися від жахів війни та убезпечити особисту безпеку, ніж, до прикладу, в Києві або Вінниці. Проте людині, яка опинилась тут саме задля цього, у першу чергу знадобиться дещо інша інформація, ніж та, що розповідають численні блогери про красу Буковини.
Журналісти Pro100Media відвідали Чернівці та дізналися, як не розгубитися в незнайомій місцевості, та що треба знати, аби почуватися комфортно та затишно.
Першочергово
Скоріше за все знайомство з Чернівцями розпочнеться з залізничного вокзалу або з однієї з автостанцій. Діставатися до «місця дислокації» з валізами, дітьми та котиком простіше за все на таксі. Встановить на мобільний один з додатків – Bolt, Uber, Uklon – й, якщо вас троє-четверо, поїздка може видатися дешевшою ніж у громадському транспорті. Ціни на цей вид послуг тут дуже гуманні. Для великої родини або групи людей можна замовити бусик. Якщо ви все ж таки хочете діставатися самотужки, вартість проїзду у тролейбусі складе 10 гривень, у маршрутці – 14 гривень.
«Новеньким» у Чернівцях на перший час знадобляться дві адреси: вулиця Героїв Майдану, 7 (Центр надання адміністративних послуг Чернівецької міської ради) та вул. Героїв Майдану, 176 (Управління праці та соціального захисту населення). Це центральні відділення. Саме тут відбуваються усі паперові моменти, реєстрація внутрішньо переміщених осіб та оформлення допомоги від адміністрації міста. Також, постоявши у черзі та поспілкувавшись з людьми, можна дізнатись багато корисного.
Взагалі Чернівці – місто з найпотужнішою в країні гуманітарною допомогою. Щоправда, зараз вона суттєво зменшилась у порівнянні з першим півріччям повномасштабного вторгнення. Але якщо докласти певних зусиль, більшість необхідного можна здобути на гуманітарних засадах. До прикладу, звернувшись у штаб «Волонтерського Руху Буковини», можна отримати харчові продукти, засоби гігієни та навіть ліки. Також допомагають Rotary International, різноманітні релігійні організації, «Червоний хрест», «Карітас» та безліч інших донорів. На Соборній площі діє локація з безплатними обідами (до речі, доволі їстівними), а у парку Шевченка періодично видають румунські гуманітарні набори.
Місця видачі, час та склад «гуманітарки» постійно змінюються. Щоб тримати руку на пульсі, бажано зареєструватися в одній з переселенських груп. До речі, на момент квітня 2023 року у місті було зареєстровано 40 тисяч вимушено переміщених осіб.
Щодо житла, зараз з цим набагато складніше, аніж у березні-червні минулого року. Громада самого міста вже не приймає переселенців, а якщо місце й знайдеться, скоріше за все, в одному з селищ навколо Чернівців. Тож житло доведеться винаймати, а коштує воно не дешево. До прикладу, за однокімнатну квартиру можуть просити від шести-восьми тисяч гривень. При цьому все ще діють місця для тимчасового перебування переселенців, де можна затриматись на декілька днів, щоб озирнутися та підшукати прийнятний для себе варіант.
Також тут збудували модульне містечко. Але, по-перше, воно не безплатне. По-друге, знаходиться на околиці міста, тож, до центру доведеться діставатися двома видами транспорту.
Що є смачненького
Чого у Чернівцях насправді багато, так це смачної їжі. Кожен знайде улюблену страву у неймовірному різноманітті виконань. Тут є багато всеукраїнських мереж – від «Львівських круасанів» до «Чорноморки». Майже на кожному кроці трапляються заклади швидкого харчування, піцерії, кондитерські та кав’ярні. Є й самобутні заклади на кшталт «Хінкальні Небесної сотні», розташованої на однойменній вулиці, де поціновувачі поринуть в особливості національної грузинської кухні.
Багато й їдалень, де можна поїсти дуже смачно й досить бюджетно. До прикладу, в «Екваторі» та у «Гномі» середній чек за обід на людину складе 120-150 гривень. Чого ми точно не порадимо серед подібних закладів, так це «Столову №1». Їжа тут здалася нам нетипово несмачною для Чернівців. Краще перейти дорогу та знайти непримітні дверцята з торця великої сірої будівлі, де розміщене згадане вище Управління праці та соціального захисту населення. Там буде значно смачніше та дешевше.
Якщо ви скучили за стравами, до яких звикли на сході України, обов’язково відвідайте ресторацію «Хата». Це мережевий заклад, релокований з Харкова. Меню та якість страв стане приємним спогадом про дім.
Ще один подібний заклад – кафе «ULTRA БАБУСЯ» на вулиці Ольги Кобилянської. Цей заклад заснований у 2006 році у Слов’янську, де певний час вважався одним з найкращих. Після початку повномасштабного вторгнення більша частина колективу переїхала у Чернівці, які є батьківщиною засновниці кафе – пані Ірини – та продовжила працювати вже тут.
Щоб насолодитися автентичними стравами, відвідайте ресторан буковинської, румунської та єврейської кухні «Панська Гуральня» на Кобилянської, 5. Разом з неперевершеними стравами вам запропонують пиво власного виробництва, а також вельми цікаві настоянки на аперитив. Тут навіть є власне підземелля – «Пивниця Гуральника», куди з запаленою свічкою проведе офіціант, вбраний у чорну мантію. Інтер’єр також не залишить байдужими любителів робити фото для соцмереж. При цьому цінник тут вельми прийнятний, а також є бізнес-ланчі, які дозволять зекономити бюджет, відвідавши один з кращих закладів столиці Буковини.
Мовне питання
Більшість чернівчан використовують державну мову. Але, якщо ви звикли спілкуватися російською, проблем не буде. З моменту заснування Чернівці були полі етнічним містом, тому тут досить толерантно ставляться до будь-яких проявів особистості. Уявіть, станом на 1910 рік серед 90 000 загального населення міста 33% становили євреї, 17% – німці, 17% – українці, 16% – румуни та 14% – поляки. Також тут можна було зустріти вірменів, мадярів, словаків й навіть липова тобто російських старообрядців.
Сьогодні в крамницях, на ринках, у транспорті досить багато російської мови, і це не викликає подиву або негативного ставлення. Єдине виключення – особистий конфлікт, який може перейти в мовне питання. Тому в черзі або іншому людному місці краще тримати свої думки при собі. Загалом чернівчани дуже ввічливі й воліють допомогти в будь-якій ситуації. Тому підтримувати атмосферу доброзичливості не складно.
Щоб почуватися комфортно, спілкуючись з місцевими жителями, рекомендуємо звикнути до розповсюдженого тут івано-франківського «та» (аналог українського «так»), а також опанувати вислів «що то має бути?». В залежності від ситуації, він може означати все, що завгодно. До прикладу, так запитає продавчиня, що ви хочете купити або яку кількість товару потребуєте. Аналогічно ви можете спитати, скільки грошей треба віддати за ту чи іншу річ. Також за допомогою словосполучення дізнаються про подальші плани або навіть висловлюють сумніви у доцільності тих чи інших дій – з придихом «і що то має бути?!».
Безумовні переваги Чернівців
Місто невелике, компактне, дуже зелене. У кожному дворі тут безліч квітів. За ними доглядають, і не знайдеться людини, якій припаде на голову щось зірвати або знищити. Люди в цілому ввічливі та привітні.
Дуже багато магазинів та невеличких ринків, де можна купити майже все. Проте прокидаються чернівчани не дуже рано, тому у любителів випити кави о 8 ранку можуть виникнути певні труднощі. Якщо ж ви все-таки звикли підійматися з півнями та ще й хочете заощадити гроші, вирушайте на місцевий аналог харківського «Барабашова» – ринок «Калинка». Він розташований на околиці й дорога з центру займе близько 40 хвилин. Але хоч одного разу відвідати його варто. Місцева фішка – величезний вибір килимів на будь-який смак та гаманець.
Стоматологія. Вона у Чернівцях якісна й дуже бюджетна у порівнянні з більшістю міст України. Тож, варто скористатися цією можливістю. Щодо інших медичних закладів, як пощастить. Ми бачили державну поліклініку з новим охайним ремонтом, де немає черг, а всі операції проводяться за допомогою комп’ютера, який не висне від «коливань повітря».
У Чернівцях багато зелених зон. Найпопулярніші з них парки Шевченка» та «Жовтневий». Обидва розраховані на родинний відпочинок, але у першому багато атракціонів та досить голосно. Другий більш затишний, з озером посередині. Тут також є дитячі розваги та локації, де можна комфортно посидіти, а в якості альтернативи – просто прогулятися у тиші, зайнятися спортом або навіть порибалити.
Щоб хотілось покращити
Дороги. Звісно, центральні проспекти міста відремонтовані й виглядають сучасно. Але, звернувши в першу ж невеличку вуличку, більшість володарів авто у буквальному сенсі починають перейматися виживанням залізного коня. В місті багато бруківки. Виглядає вона дуже атмосферно. Проте для прогулянок центром замість підборів краще обрати кросівки.
Якість послуг у галузі краси. Так, в Чернівцях є салони, де з вас зроблять красуню, якої світ не бачив. За досить великі кошти. У перукарнях бюджетного сегмента треба бути уважною: вам можуть «спалити волосся» або підстригти дещо «не так, як хотілося», бо «всі тут так роблять». Ідеальний варіант – знайти майстриню зі сходу України.
Регулярні відключення води. У певних районах вона може подаватися за графіком або бути відсутньою взагалі по декілька днів. Щоправда, місцева влада завчасно про це попереджає, тому підписка на офіційний канал інформування обов’язкова.
Що цікавого подивитися
Вперше у письмових джерелах Чернівці згадуються у 1408 році. Протягом багатьох століть тут гармонійно співіснували українська, румунська, німецька, єврейська, польська та безліч інших культур. Тож, не дивно, що столиця Буковини може похвалитись вишуканою архітектурою та цікавими пам’ятками.
Знайомство з містом варто почати з вулиці Ольги Кобилянської – єдиної пішохідної в Чернівцях. Відомо, що заснували її у 1786 році. З початку ХХ століття тут розпочалося будівництво мармурових будинків, згодом влаштували бруківку. Місцеві кажуть, що колись її підмітали букетами з троянд, а жителів змушували витирати ноги перш ніж ступити на нове покриття.
Чи то є правдою, сказати важко. Проте сьогодні саме вулиця Ольги Кобилянської є центром дозвілля у місті. Тут багато кафе, магазинчиків, ресторацій, збирається молодь, проходять різноманітні заходи.
У будинку № 28 розташований Чернівецький обласний краєзнавчий музей, заснований у 1940 році. Його фонди нараховують понад 90 тисяч експонатів, аналогів яким не існує. Через повномасштабне вторгнення найцінніші з них надійно сховані, тому побачити вдасться далеко не все цікаве.
На початку вулиці у маленькому підвальчику працює крамничка сувенірів. Деякі з них доволі цікаві. Тож, як хочеться придбати щось на згадку про Чернівці, радимо роздивитися цей варіант. Ми, до прикладу, придбали ось такі прикраси.
Також на вулиці Ольги Кобилянської працює аптека-музей, співробітники якої виготовляють та продають ліки вже понад сто років. Меблі тут збереглися ще з 1903 року. Всі бажаючі можуть ознайомитися зі знаряддям, що колись використовували у своїй справі чернівецькі аптекарі. Аналоги таким закладам є тільки у Львові та Києві.
І лайфхак: якщо грошей небагато, а хочеться кави або чогось поїсти, серед кав’ярень та ресторанчиків на Кобилянської причаївся невеличкий супермаркет, де все це можна придбати недорого.
Далі туристичні сайти пропонують відправитися на Театральну площу (на початку ХІХ сторіччя її називали Фішпляц або Рибна площа). Тут ви побачите Чернівецький академічний обласний український музично-драматичний театр імені Ольги Кобилянської. Чимось він нагадує аналогічні споруди в Одесі та Львові.
Є тут і своя «Алея зірок» – своєрідна «дошка пошани», де зібрані імена славетних особистостей, що починали свій шлях у Чернівцях. Щоправда, зараз вона виглядає дещо занедбаною. І цікава більше з точки зору інформативності аніж естетики.
Більшої уваги поцінувачів архітектури заслуговують будинки колишніх Єврейського та Румунського народних домів, а також будинку торговельно-промислової палати, де зараз розмістився адміністративний корпус Буковинського державного медичного університету.
А Національний Університет імені Юрія Федьковича, розміщений в колишній резиденції Буковинських митрополитів просто зобов’язаний побачити кожний, хто опинився в місті. До речі, при навчальному закладі є дендропарк, який також варто відвідати. Знаходиться ця локація у двадцяти хвилинах пішки від Театральної площі.
Є у Чернівцях й свій флагшток заввишки понад 50 метрів. Споглядаючи на нього, ми одразу згадали рідний Краматорськ.
Взагалі у Чернівцях майже кожна будівля може розповісти безліч історій. Осягнути їх усі вистачить наснаги та терпіння не у кожного. Тому ми радимо записатися на екскурсію від місцевих екскурсоводів. До речі, багато таких проводяться безплатно для переселенців.
Особисто нам пощастило потрапити на справжнє театральне свято, організоване одним з найкращих чернівецьких екскурсоводів – паном Юрком. Повірте, жоден ролик на Ютубі не зрівняється з розповідями людини, яка знає тут кожен камінь бруківки.
Якщо ж ви все-таки вирішили гуляти самостійно, розкажемо, де сподобалося найбільше саме нам. Однак спочатку про їжачків. Так, саме про них. Побачивши серед каміння бруківки або на асфальті табличку із зображенням цієї допитливої тваринки, знайте, що десь поблизу причаїлася одна з 21 пам’яток історії та архітектури. Просто заскануйте QR-код й дізнайтеся, яка саме. Щоправда, з невеликою поправкою. Туристичний маршрут «Відкрий для себе Чернівці» започаткували у 2015 році. А вже у 2018 майже половину «табличок-їжачків» підступно викрали невідомі поцінувачі історичної пам’яті. Попри те декілька екземплярів журналістам Pro100Media вдалося побачити на власні очі.
Якщо вам до вподоби старовинна архітектура в купі з класичною органною музикою, варто відвідати Вірменську церкву Святих апостолів Петра і Павла. Невдовзі їй виповниться 150 років. Це чинна вірменська католицька церква. Але якщо завітати сюди, коли служби немає, всього за 50 гривень можна послухати дійсно дивовижні розповіді про історію цього місця та зробити неймовірні фото з величезним органом, який встановлений замість традиційного іконостаса. Поряд з релігійними потребами приміщення використовується у якості концертного залу, де проходять різноманітні заходи.
Ще одним місцем, вартим уваги тих, хто хоче більше дізнатися про історію Буковини, зробити класні фото та гарно провести час, є Чернівецький обласний музей народної архітектури та побуту. Тут просто неба на ділянці площею 9 гектарів відтворені поселення, які існували на території області у середини XIX – першій половині XX ст. Причому всі споруди – церква, дзвіниця, кузня, корчма, сільська управа, хати, а також їхнє наповнення – не реконструкція, а реальні об’єкти, перевезені сюди з різних куточків регіону.
На жаль, ми не змогли осягнути всі цікаві місця Чернівців. Тож, будемо раді коментарям та доповненням наших читачів. А ось що розповіла нам Лариса з Маріуполя, яка понад рік живе в місті після початку повномасштабного вторгнення:
«Я приїхала в Чернівці в березні 2022 року. Їхала зі Сходу евакуаційним потягом з Краматорська до Львова. Потім – зі Львова в Тернопіль. Цей варіант підказала мені колежанка. Прийшовши трохи до більш менш стабільного стану, якщо це так можна було назвати, я вирушила до Чернівців, адже в Тернополі було складно з житлом. Вийшовши на автовокзалі, одразу відчула, що залишуся в Чернівцях. Місто й містяни були дуже гостинними. Питання з житлом вирішилося одразу в день приїзду. Чернівці дуже гарне історичне місто, є багато національним.
Жителі міст Маріуполя й Чернівців чимось схожі й водночас різні. Чернівчани дуже доброзичливі. Говорять в більшості російською мовою, і це мене дуже здивувало. Тут навіть є церкви УПЦ московського патріархату. Й це особисто для мене теж дивно.
В Чернівцях немає промисловості, більшість жителів працюють за кордоном. А саме місто має особливий колорит. Кліматичні умови дуже мінливі, оскільки поряд гори. Зранку може йти дощ, через годину визирає сонечко й стає спекотно, а всередині дня може знадобитися куртка або светр.
Не подобається мені тут те що, наразі в муніципальному транспорті ввели оплату транспортною карткою. Якщо людина літнього віку не має цієї картки, а проживає в селі й приїхала в місто, то виникають проблеми, оскільки готівку водії не беруть. Можна звернутися до іншого пасажира, щоб скористатися його карткою, а потім розраховуватися з ним, Але це квест, бо якщо людина з карткою виходить раніше, у разі перевірки можуть виникнути непорозуміння.
Чи залишилась би я в Чернівцях? Не знаю поки що. Сама задаю собі це питання. Але виняйти квартиру тут складно, бо вартість оренди дорожче ніж в Києві.
Вірю та мрію, що після Перемоги повернуся у свій рідний Український Маріуполь».
“Даний матеріал виготовлено за підтримки ГО “Інститут масової інформації” в рамках проєкту міжнародної організації Internews Network”
