Спортсмен у цивільному житті Володимир Шевченко під час повномасштабного вторгнення приєднався до Збройних сил України. Разом з побратимами з 54-ї окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи хлопець відбивав російські штурми. Під час одного з боєзіткнень отримав поранення та втратив праву ногу. Зараз військовий проходить реабілітацію та потребує фінансової допомоги.
В рамках проєкту “Скалічені війною, але незламні духом” Володимир поділився з журналістом “Pro100Media” власною історією.
Чи ви займалися до повномасштабного вторгнення?
Я мешкав в місті Покровськ. Займався Street Workout, це екстремальний спорт на турніках, багато їздив на велосипеді, ремонтував телефони. Загалом, ще шукав себе, мені тільки 19 років.
![](https://pro100media.com.ua/wp-content/uploads/2024/02/vladimir_sw__20240206_153331-819x1024.jpg)
Коли ви вирішили вступити до лав ЗСУ?
15 вересня 2023 року я добровільно прийшов до військкомату, підписав контакт через 12 днів. Проходив службу у 54 ОМБр. Не буду розповідати про якісь великі мотиви, пішов просто тому, що потрібні були гроші, а роботи не було. Багато людей виїхало з міста на той час.
Де вам вдалося побувати за цей час?
Був у Куп’янську, Часовому Яру, поблизу Бахмута. Найбільше працювали на Бахмутському, але травму отримав на Куп’янському напрямі. Основними нашими обов’язками було – закріпитися на певній території. Іншими словами – піхота, але офіційно я був навідником. Хотів перевестися у 93-тю окрему механізовану бригаду «Холодний Яр», вже навіть подав заявку.
![](https://pro100media.com.ua/wp-content/uploads/2024/02/vladimir_sw__20240206_153042-819x1024.jpg)
Чому ви навчилися в лавах ЗСУ?
Користуватися автоматом, освоїв навички польової медицини, навчився надавати першу медичну допомогу в екстремальних умовах, користуватися рацією, набув тактичні навички.
За яких обставин ви отримали травму?
Я був командиром групи, у складі шістьох людей нам треба було зайняти певні позиції. Ми потрапили під артобстріл, я отримав тяжке поранення правої ноги, а два мої побратими – легкі поранення. Мене принесли в бліндаж, надали першу медичну допомогу, натягнули турнікет, дали знеболювальне, 7-8 годин я пролежав так.
Після евакуації мені знову надали медичну допомогу, відвезли в Куп’янськ. Там мені зробили операцію, ампутували ногу вище коліна. Після цього відвезли в Харків, деякий час пролежав у місцевій лікарні. Зараз проходжу реабілітацію в Києві в госпіталі СБУ.
![](https://pro100media.com.ua/wp-content/uploads/2024/02/photo_2024-02-06_15-05-35-768x1024.jpg)
Скільки буде продовжуватися реабілітація?
Я не знаю, мені про це нічого не кажуть. Зараз чистять рану, роблять перев’язки, готують до протезування. Чекаю комісію з міністерства оборони, яка має направити мене на протезування. У Львів я їхати не хочу, хочу поїхати на протезування за кордон. Бо я знаю, що якщо мені поставлять протез в Україні, я, скоріш за все, далі буду воювати. На жаль, зараз ВЛК бере всіх, навіть з третьою групою інвалідності. Навіть багатьох вже “списаних” військових з тяжкими травмами починають повторно вчити. Мені обіцяють поставити протез безплатно, але є сумніви в мене, що він буде гарний.
Нещодавно ми відкрили збір на лікування та протезування:
https://next.privat24.ua/send/bkhkr
https://send.monobank.ua/jar/AZPadv1K9m
Буду радий будь-якій фінансовій допомозі! Зараз мета – зібрати 50 000 гривень. Якщо поїду за кордон на протезування, хотів би стати на ноги, почати нове життя, працювати де зможу та допомагати іншим військовим з травмами. А загалом я дуже хочу побачити Перемогу.
Залиште коментар
Розгорнути ▼