Фоторепортаж Костянтина та Влади Ліберових: Як живе піхота у 50-70 метрах від ворога на Бахмутському напрямку?
У постійному напруженні, адже будь-який рух, кожна помилка може стати останньою. Це те, що усвідомлює кожен, заїжджаючи на позицію.
Бійці 28-ої окремої механізованої бригади з гідністю тримають варту й не дають окупанту просунутись ані на міліметр. Постійні обстріли, не лише з артилерії, але й зі стрілкової зброї, не дають розслабитись. Пересуватися від окопа в окоп можна лише бігом та пригнувшись.
Костянтина та Влади Ліберових:
“Як живе піхота в 50-70 метрах від ворога на Бахмутському напрямку?
В постійному напруженні, адже будь-який рух, кожна помилка може стати останньою. Це те, що усвідомлює кожен, заїжджаючи на позицію.
Бійці 28 окремої механізованої бригади з гідністю тримають варту і не дають окупанту просунутись ані на міліметр. Постійні обстріли, не тільки з артилерії, але й зі стрілкової зброї не дають розслабитись. Пересуватись від окопа в окоп можна тільки бігом та пригнувшись.
Не дивлячись на це, хлопці зараз прибувають в досить позитивному настрої. Кажуть, що справді важко було взимку: холод лютіший ворог, аніж ро**йська армія, не відступає і не робить помилок. Зараз легше, хоча вночі все ще буває морозно.
На позиціях в такій близькості від окупанта не буває тихо. Навіть в ті хвилини, коли не треба відстрілюватись – чутно гуркіт прильотів, або не стихає рація: наші постійно передають інформацію один одному, щоб не зволікати і не пропустити рух ворога.
Просто уявіть собі, як це? Спати, знаючи, що менше ніж в 100 метрах від тебе – озброєні люди, які хочуть тебе вбити, забрати твою землю, знищити все, що тобі дорого? Ти прислуховуєшся до кожного звуку навіть коли все спокійно, адже саме затишшя на таких позиціях інколи лякає більше, ніж вже звичні обстріли та стрілкотня.
Серед захисників абсолютно різні люди. Хтось був айтишником, хтось – будівельником. А один чоловік зараз дистанційно навчається в аспірантурі, в минулому році мав захистити дисертацію, але, сміється, що «десь звернув не туди».
Ось так виглядають ті самі пресловуті «сто тисяч», але нікого тут вони насправді не цікавлять. Хлопці сміються, що немає таких грошей, за які нормальна людина готова добами мерзнути, не спати, і будь-якої хвилини ризикувати бути вбитою чи скаліченою. Лише за правду та за ідею можно вистояти.
І вони стоять.”
