Для кожного з батьків саме бажане це благополуччя, радісна посмішка на обличчі свого янголятка.
Скільки мрій, планів зруйнувала війна. Чи мала кількість родин покинула свої домівки. Саме слово вимушені переселенці відображає емоційний стан, думки, проблеми цих людей.
Здається, що тримаєш у руках гарне намисто з перлин і от в один момент воно розсипалось і покотилися перлинки в різні сторони і так сумно, лячно стало…Але ми розуміємо – ми украінці, ми незламні і кожну перлинку зберемо, збережемо.
Як крається душа батьків, коли перебуваючи на новому місці адаптація у дитини проходить важко. Саме визначення адаптації – це пристосування до нових умов. При цьому відбувається навантаження на емоційну, фізичну, когнітивну сферу, а якщо додати, що діти травмовані ще й подіями і змінами які принесла війна, то тут потрібен компетентний, щирий, виважений підхід.
Можна все подолати коли поряд розуміючі, люблячі батьки і це є та основа на якій будується стабільність і благополуччя дитини.
Які ж реальні кроки треба зробити щоб полегшити дитині адаптацію в школі та дитячому садочку.
Проведіть з дитиною бесіду, без відволікання на свої справи, куди вона піде, хто там буде, як це перегукується або відрізняється з тими умовами які були раніше – попереджений, значить напоготові. Не створюйте дитині ідеальної картини що всі її чекають, будуть раді і всі одразу будуть друзями. При цьому і не можна залякувати дитину що все може бути погано. Просто констатуйте факти. Тому що буває так, що дитина йде з ідеальною картиною і очікування зовсім не справдились і від цього виникає тривожність, страх, розчарування.
Обов’язково проговоріть з дитиною алгоритм її дій на випадок базових потреб а саме: туалет, їжа, вода. В разі виникнення питань до кого вона може звернутися. На випадок якщо ви в іншій країні, вивчить з дитиною кілька основних фраз «допомоги» з якими вона може звернутися до вчителя або вихователя. Проговоріть з дитиною такий момент що труднощі з першу це нормально, так буває у багатьох. Наведіть приклади з вашого життя, ваших друзів. Головне це досвід, нові знання. Щиро запевніть дитину що ви завжди будете поруч, будете її підтримувати коли це їй буде потрібно.
Поцікавтеся традиціями країни, регіону в якому ваша дитина піде до закладу. Якщо це маленька дитина дайте їй її іграшку або улюблену річ з собою. Коли дитина доросліша можете створити оберіг, амулет.
Дуже дієвий спосіб із дітьми складати казки де заздалегідь ви не вимушено, не в якості вказівок і нотацій, пропрацюєте всілякі життєві ситуації. Щоб впевнитися що дитина сама може орієнтуватися в обставинах треба щоб в складанні сюжету приймав участь не тільки дорослий а й дитина. Якщо є можливість дивіться і обов’язково обговорюйте з дитиною мультики, фільми які наочно, зрозуміло будуть мотивувати дитину на подолання труднощів.
Грайте з дитиною у гру «Добре –погано». Хтось один з вас вибирає позицію «добре» а інший «погано». Наприклад: добре що йде дощ – рослини живить. Погано – можна промокнути і захворіти. Гра «За те..» сформуйте у дитині навичку шукати позитив в будь – якому випадку. Це програмує дитини що у кожного дійства, події є дві сторони і завжди є вихід.
Частіше грайте у гру «Продовжуй речення». Наприклад: «Я сумую за.., Я хочу…. Створіть «Дошку успіху». Відмічайте кожного дня навіть невеличкі, банальні успіхи дитини (зібрав без нагадування ліжко, вчасно прийшов до школи, допоміг зробити покупки). Таким чином наочно видно успіхи. Самооцінка дитини буде на відповідному рівні.
Завжди знаходьте час говорити з дитиною про її почуття, так вам краще буде зрозуміти саме якої підтримки і в чому потрібна допомога. Поясніть, що відчуття злості, тривоги в деяких випадках відчувати це нормально, головне як висловлювати, в якій формі.
Разом з дитиною пропрацюйте деякі практичні навички саморегуляції: дихання (з маленьким дітками «Кульбабка», «Квіточка- вогник» – вдих, видих. З дорослими – вдих, затримка, видих); заземлення (тіло контактує з поверхнею, землею); візуалізація. Навчить дитину такій навичці стійкості як ресурсність – те що підбадьорює дитину, допомагає свідомо діяти (подумати про близьку людину, улюблену тваринку, місце..)
Обов’язково дотримуйтесь режиму. В житті дитина має бути щось стабільне, передбачуване. Режим забезпечить і комфортний фізичний стан. Створіть дома атмосферу затишку і комфорту, надайте змогу дитині займатися її улюбленою справою: спорт, малювання, орігамі, конструювання. Слідкуйте за гігієною і часом відпочинку, це дасть можливість психіці якісно відпочити.
Навчить дитину розумінню що таке особисті кордони. Де і що не подобається. Зверніть увагу як це проявляється. Проговоріть з дитиною як можна захищати особисті кордони. Наприклад: поспостерігати як це роблять інші, навести особисті приклади, сфокусувати увагу на попередні конкретні успіхи дитини, звернути увагу на почуття які зараз і в разі успіху. Вибудовуйте логічний ланцюжок- до чого це може призвести.
Досить багато людей забувають як виглядають успішні люди – поза, жести, мовлення. Знайдіть малюнки різних людей або поспостерігайте за ними і спробуйте визначити хто успішний, на кого звернуть увагу, про кого що подумають. Доведіть дитині як це важливо. Пограйте з дитиною в пантомімічні ігри: «Крокодил», «Магазин дзеркал», «Прочитай лист», «Зроби подарунок», «Мафія». Це дасть дитині бонус краще себе презентувати, зрозуміти інших, показати свої кордони.
Комунікативні навички одна зі складових успішної адаптації. Буває так, що діти ображають, «чіпляють» словами, одним словом провокують і треба дати гідну відповідь. Перш за все зверніть увагу дитини чого вони домагаються? Методом мозкового штурму спроектуйте разом з дитиною варіанти розвитку подій, дійдіть висновку спроб протистояння. На прикладі проговоріть варіанти відповідей. Наприклад: «Якщо я такий, навіщо на мене ти витрачаєш час?», «І з чого це ти все покинув і спостерігаєш за мною?». «В мене є більш важливіші справи ніж думати про те, що ти говориш». Так, дійсно важко не звертати на це увагу тому потренуйте дитину пограйте у гру «Надоїдлива муха». Навчить дитину елементарній медитації.
Поясніть дитині що у всіх різні смаки, інтереси, улюблені справи і це нормально при цьому проговоріть що є прийнятні способи їх висловити є неприйнятні з якими не слід миритися. Проговоріть що таке булінг, який є правовий захист, алгоритм дій у разі потреби.
Зверніть увагу, на закон тяжіння – спільність інтересів. Допоможіть дитині спираючись на свої сильні сторони знаходити друзів за інтересами.
Якщо ж все одно адаптація проходить важко, ви бачите сумні очі дитини, стійке небажання йти і колектив до школи або садочка, значне збільшення хвороб, спостерігаєте неспокійний сон, тривожність – дійте. Зверніться до вчителя, або вихователя – спробуйте об’єктивно зрозуміти причину. Поспілкуйтеся з іншими батьками. Не дало результатів? Не гайте часу зверніться до психолога. В арсеналі його роботи є багать методів які допоможуть вирішити проблему.
Своїми діями, розмовами, своєчасною підтримкою доводьте ділом а не на словах що ви підтримуєте, розумієте в любих випадках свою дитину і любите її не тільки за успіхи, а тому що вона у вас є. Маючи крила за спиною не страшно злетіти.
Практичний психолог Бойцова Н.А.
