30-річний підприємець зі Слов’янська Артем Маринюк переводить свій керамічний бізнес на Хмельниччину. Розказує: майже все обладнання вже перевезли. Релокація, говорить, була непростою: аби забрати всі п’ять печей для випалювання виробів, у цеху в Слов’янську довелося розбирати стелю й винаймати спецкран. Намагався забрати, говорить, усе цінне: навіть вікна слов’янського виробництва, характерно заклеєні скотчем. Як облаштувався на Хмельниччині, коли запустить виробничу лінію — Артем розповів Суспільне Донбас.
Кераміст Артем Маринюк планує відкрити свій бізнес на Хмельниччині. Зараз у приміщенні під Кам’янець-Подільським він облаштовує цех і готується до перезапуску. Релокацією, розказав підприємець, почав займатися, коли відчув небезпеку у місті на Донеччині: у серпні 2025 році знайшли це місце на Хмельниччині.
“З великим сумом, сумом у душі, з розбитим серцем, ми повністю все почали вирізати. Десь ця релокація в нас зайняла три місяці. Ми задіяли 10 фур, багато маніпуляторів, навантажувачів, а також автокран. Якщо врахувати роботу, техніку, все інше, це виходить більше 15 тисяч доларів – тільки за переїзд”.
Зараз у цьому приміщенні, каже Артем, уже практично все обладнання зі слов’янського цеху.
“Зараз ми робимо опалення в цеху, утеплюємо дах, вже змонтували вікна, бо тут нічого не було. Вікна, до речі, наші — зі Слов’янська. Ми їх демонтували в себе в цеху і вставили тут, у новому цеху”.
“У Слов’янську при демонтажі ми розібрали повністю все і вивезли все. Навіть наші великі печі. Щоби їх вивезти, повністю розбирали дах. Наймали автокран, спецтехніку, і в такими от складними діями, ми повністю їх перевезли на 1100 кілометрів від Слов’янська”.
Запас глини для виробів також перевезли зі Слов’янська.
“Це — біла глина нашого заводу в Слов’янську. Ми зробили певний запас, бо для нас це дуже важливо, щоб у нас була сировина. А далі маємо надію, що в них вдасться теж зробити релокацію. Поки що не переймаємось, запас є”.
На новому місці Артем планує за два-три місяці відновити виробництво своїх ваз, квіткових горщиків та скарбничок.
“Труднощі полягають у тому, що для нас — це нова локація, нова місцевість, нові люди. І зараз ще і сурова, дуже за останні 10 років, зима. Людей мало, дуже складно знайти фахівців, бригади для ремонту”.
Його керамічне виробництво, за словами Артема, – це сімейний бізнес, заснований батьками в 90-ті роки.
“Я роблю вироби такі, які б я дуже б хотів, щоб були в мене, в моєї дружини, в моїх друзів. Зараз спираюсь на сучасні в тенденції в дизайні, на ринку. Я для себе вирішив робити більш такий модерн, ардеко”.
Переїжджають не лише із бізнесом, талісман Артема, — пес Чемп, друг і “психолог” команди, також тепер на Хмельниччині.
“Чемпік нас обніме, поцілує, оближе. Він з нами завжди – і в Слов’янську, і тут, і з командою. Команда тішиться, що він нас тут охороняє. Повністю весь шлях релокації він був із нами”.
