У Дніпрі триває набір студентів до Донбаського державного педагогічного університету. Виш-переселенець з Донецької області проводить дистанційне навчання студентів з різних регіонів України, зокрема з тимчасово окупованих. Зі Слов’янська, де раніше працював заклад, вивезли лише найнеобхідніше. Перед якими труднощами постає заклад на новому місці — дізнавалися журналісти Суспільного Донбас.
Студентка Катерина розповідає, як виїхала зі Слов’янська Донецької області разом з рідним Донбаським педуніверситетом. Вона вже має диплом бакалавра. Нині у Дніпрі працює лаборанткою, дистанційно консультує абітурієнтів щодо вступу.
Каже, її родина залишилася у Донецькій області. Вона вірить у перемогу та сподівається на повернення додому.
“Я переїхала сюди до гуртожитку, точніше мені запропонував мій факультет переїхати. Приїхала я сама, але мені допомогли заселитися. Університет також допомагає студентам, розвивається. І хоч в нас такі умови складні, але ми працюємо”, — розповідає лаборантка педагогічного факультету Катерина Сухоребра.
Навчання у закладі дистанційне
Доцентка Марина Бутиріна також переїхала зі Слов’янська. Розповідає, її будинок у вересні пошкодило вибухом ракети військ РФ. Зараз вона орендує квартиру з донькою, яка теж навчається у виші на другому курсі.
Каже, університет має все для роботи та навчання.
“Наскільки це можливо зробити в дистанційній освіті, це має бути техніка комп’ютерна гідна і робоче місце, електроенергія, вайфай. Хотілося б або повернутися додому, або тут мати більше площ, щоб виходити в офлайн і навчати студентів так, як це було ще до карантину. Очні зустрічі у нас відбуваються лише на врученні дипломів або зустрічі, які вимагають саме офлайн-роботи. Все навчання відбувається дистанційно”, — розповідає педагогиня ДДПУ.
Евакуація вишу та втрата педагогів
Університет почав евакуацію до Дніпра одразу після вторгнення. Здійснили десятки рейсів мікроавтобусом, розповідає проректор Станіслав Чайченко. Його родина теж у Дніпрі. За два роки у виші змінився колектив викладачів.
“Виїхали викладачі, студенти, почалась евакуація матеріальних цінностей, які можливо було евакуювати. Це була переважно оргтехніка, архіви, відділ кадрів. Кількість тих, хто пішов з університету перевищує тих, хто до нього прийшов за цей час”, — розповідає проректор навчального закладу Станіслав Чайченко.
Чоловік каже, внаслідок російських обстрілів будівля вишу у Слов’янську частково зруйнована, вибиті вікна і двері, пошкоджені корпуси. Після вторгнення університет мав вже три випуски та один набір студентів — торік зібрали понад 800 учнів.
“Вже близько пів тисячі заяв електронних у нас подано до університету. Найбільше завдяки Дніпропетровській області. А так є у нас вступники й з Києва, є і з західних областей та з тимчасово окупованих територій. Оскільки навчання у нас дистанційне, то засобами електронного зв’язку вони можуть брати участь в освітньому процесі. В університеті реалізується ціла низка проєктів”, — додає проректор з науково-педагогічної роботи.
Юридичні труднощі через переїзд
Університет повинен щороку доводити, що має у Дніпрі все для забезпечення якісного навчання, аби мати дозвіл на освітні послуги, розповів доцент Андрій Стьопкін.
“У наш час є проблеми, не можемо пройти акредитацію через те, що обмежені можливості. Тому ми кожного року подаємо на умовну акредитацію. Хотілося б пройти одну повноцінну і чотири роки працювати спокійно. В Слов’янську є матеріальна база, комп’ютерні класи, мультимедійні аудиторії, є що показати. Тут у нас, на жаль, місця не так багато, ці аудиторії ніде розгорнути. Ми техніку вивезли, але ж вона вся знаходиться на складах”, — пояснив доцент кафедри математики та інформатики Андрій Стьопкін.
З 2 тисяч 730 студентів вишу, 432 — це переселенці. Заяви на вступ до бакалаврату абітурієнти подають з 19-го до 31-го липня. Після цього почнеться подача на магістерський рівень. Заяви приймають дистанційно через електронний кабінет.
