Валентина Піддубна — вулична у деокупованому селищі Дробишевому Лиманської громади Донеччини. Вирощує сімох кіз, допомагає односельцям з “гуманітаркою”, готується зимувати вдома. Дробишеве нині за 20 кілометрів від лінії фронту. 2022 року населений пункт перебував чотири місяці в російській окупації. За даними старости Валентини Тищенко, за час повномасштабної війни в селищі зруйнована церква, два дитсадки, дві школи, два клуби, житлові будинки, загинули близько двох десятків людей.
Як живуть в деокупованому селищі, як готуються до зими й чому не виїздять — у репортажі Суспільне Донбас.
Валентина та кози
Жителька Дробишевого Валентина показує своє господарство — сімох кіз. Сіна й зерна для них на зиму, каже, надбала. Поки тепло — випасає на сусідському обійсті. Бо пасовисько — заміноване.
“Багато людей покидали хати. Двори пусті, сусідам довіряють — доглядайте. За хатою дивимося, городи пусті, приходиться пасти кіз, далеко не поженеш”, — каже Валентина Піддубна.
Вона згадує, одну з атак російського війська на селище.
“Як прилетіло! Якби тут кози були, повбивало б. Щоб ми без них би робили, вони наші годувальниці. І молочко й до молочка, і свіжі сири, і сирок — з молока все можна зробити”, — говорить жінка.
Валентина опікується літньою матір’ю. Розказує: їхня хата побита. Пів року тому на сусідній вулиці впала авіабомба.
“Так вибуховою хвилею всі вікна повилітали і дах, і в гаражах ворота повибивало, і жодного скла. Зима заходить — дякувати волонтерам, дали фанеру, пооббивали плівкою. Якось будемо виживати!”, — ділиться Валентина.
Валентина працювала в локомотивному депо, зараз жінка без роботи. На волонтерських засадах, каже, виконує обов’язки вуличної. Зокрема, допомагає доправляти людям “гуманітарку”.
“Отримуємо пральний порошок, мило, — там все, що потрібно. Посуд і постільна білизна. Раз у пів року десь. А харчі часто — кожен місяць дають”, — розповіла про допомогу жінка.
Валентина опікується трьома вулицями, це близько пів сотні будинків.
“Усі тут, і в основному — похилі люди. Я ж кажу: нікуди виїжджати, ні за що виїжджати. І вони розуміють, що якщо кудись поїхати, то там допомоги їм не буде. Тут хоч своя подушка, своя хата, свій кут”, — зазначила вона.
Чотири місяці під окупацією РФ
2022 року Дробишеве перебувало в російській окупації чотири місяці. Місцева жителька Любов згадує, як ховалися в погребі та виживали без хліба.
“На багаттях варили, на буржуйках їсти. Світла не було. В підвалах, в льохах. Були й чеченці, і як їх — буряти, як їх перший раз побачила. І “ЛНР”, і “ДНР” — всі були. Питають: “Де тут були погані хлопці?”. Кажу: не знаю, я не військовозобов’язана. Примушували вішати білі чи червоні ганчірки на паркан. Чи заставляли — на рукавах”, — згадує про окупацію жителька Дробишевого Любов.
Не планує евакуйовуватися і її односелиця Раїса. Теж пережила окупацію.
“Дружка за дружку трималися, допомагали один одному, так і прожили. З дровами ми, це хіба ледар якийсь без дров. А евакуюватися? Золотого запасу немає. А без грошей ти нікому не потрібен. У нас дуже багато виїжджало. І назад поприїжджало. Того що приїжджають: квартира — 15 тисяч”, — говорить жителька Дробишевого Раїса.
“Рідна домівка, тягне додому. Ми тут споконвіку, з самого народження. І мама, й батьки, і бабусі, всі. Хто живе, хто помер. В мене тут з тисяча вісімсот якогось там року… Усі корні тут”, — каже Валентина Піддубна.
За даними старости Валентини Тищенко, за час повномасштабного російського вторгнення в Дробишевому зруйнована церква, дитсадки, школи, житлові будинки, загинули близько двох десятків людей. Понад три чверті жителів — виїхали, у селищі залишилися близько 700 людей. Дітей немає — евакуювали.
