У Краматорську втрати серед мирного населення стали ще болючішими. Кількість жертв та постраждалих зросла. Наразі відомо про 12 загиблих.
Серед загиблих Валерія Сімоннік, яка була лише 17-річною студенткою Краматорського Фахового Коледжу Технологій та Дизайну. Вона була випускниця ЗОШ №31. В серпні місяці їй мало б виповниться 18 років. Її раптова загибель залишила глибокий слід в серцях тих, хто знав її. Картка допомоги батькам: 5167803203778456 Сімоннік Оксана
Роман Захаров, 20-річний молодий чоловік, також став жертвою цього трагічного обстрілу. Він працював у тому ж кафе, що і Валерія. Зі слов його друзів, Роман навчався в 23-й школі міста Краматорськ, потім продовжив свою освіту в Слов’янському професійному аграрному ліцеї. Після закінчення навчання Роман знайшов роботу у сфері громадянського харчування.
Він працював у різних закладах. У цьому місяці Роман повернувся до рідного Краматорська та розпочав працювати офіціантом у закладі RIA. Вчора він був на роботі під час обстрілу.
Спочатку всі мали надію, що Роман вцілів, і відчайдушно шукали його серед завалів. Але сьогодні вранці було знайдено його тіло під руїнами. Загибель Романа Захарова виявилась болючим ударом для всіх, хто знав його. Допомогти родині можна тут
Ще один загиблий Артур Титорук, 1994 року народження. Людина з великим серцем … З перших днів повномасштабного вторгнення, Артур залишався в Краматорську, допомагав всім, і навіть тим хто виїхав з міста .
Картка для допомоги батькам: 5168745604199247 Титорук Тетяна Іванівна – мама Артура .
Трагедія також забрала молоді життя двох систер – Юлії та Ганни Аксенченко. Їм було всього 14 років, але вони вже мали перед собою цілий світ мрій та надій. Обидві дівчинки були ученицями 24-ї школи. У цьому році дівчата закінчили 8 клас, а у вересні мали святкувати своє 15-річчя… Дівчата повернулися в Краматорськ за кілька днів до трагедії. Їхня мама нині шукає весільні сукні для поховання, розповіла їхня вчителька у коментарі УП. Якщо є можливість допомогти родині, картка:
Хандій Олена 5168 7574 2999 5816
Аксененко Ольга 4149 4999 9646 2907
Трагедія також забрала ще одне молоде життя – Єкатерину Андрейчук, 2004 року народження. Вона була студенткою Краматорського фахового коледжу Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського. Єкатерина працювала офіціанткою в РІА. Її довго шукали під завалами сподіваючись , що дівчина жива, але на жаль рятувальні роботи не принесли втіхи.
Загибла також Зоряна 1999 року народження. Як пишуть у соціальних мережах дівчина теж була співробітником кафе.
Артур Орловський. Йому було лише 30 років. Він був підприємцем. Журналістам Pro100Media про Артура розповіли друзі родини.
“Говорити про смерть людини завжди важко та боляче. Ще гірше говорити про загибель молодої людини, яка тільки почала жити, якій було лише 30 років. Артур Орловський був підприємцем та другом нашої родини. Ми запам’ятали його цілеспрямованою, доброю, відкритою людиною, захоплювалися його людськими якостями, його вмінням дружити. Він завжди був готовий прийти на допомогу, співпрацював із громадськими організаціями, допомагав людям, які мають інвалідність і всім, хто потребував допомоги. Декілька років тому він залишився без батька, а тому взяв на себе всі сімейні турботи. Він вже був на волосок від смерті під час пандемії, але зміг зібратися і перемогти хворобу. Він був щедрим, мужнім та добрим. У нього залишився літній дідусь і дівчина, з якою влітку вони планували одружитися. Важко повірити, що його більше немає. Вічна пам’ять, і нехай земля йому буде пухом!”- розповідає Світлана Фоміна
Долгопол Микита – 25 квітня 1999 року народження. Закінчив ЗОШ №31 школу, потім Дон НУЕТ ім.М.Туган Барановського. Навчався на кухаря. Це була світла, добра, чуйна і цілеспрямована людина, не дивлячись на свій молодий вік.
“Добрий відкритий, завжди готовий прийти на допомогу, віддасть “останню сорочку”. Ми працювали разом довгий час, він був для мене не просто колега, як син, як молодший брат, я знала всю його родину. У Микити залишилися батьки та старша сестра”- розповідає Ольга, знайома хлопця.
Головченко Євгенія. Закінчила 11- клас ЗОШ №31. Працювала на РІА піца. Була дуже радісною, щирою дівчиною….Її життя дуже рано закінчилося. З великим горем і не сприйняттям цього вона залишила свою родину, близьких та друзів. Назавжди залишиться у серці кожного, хто був знайомий з дивовижною дівчинкою…. Хто може та хоче допомогти ось картка 5168745105694290 рідного дяді Головченко Олексій Вікторович
Ці загиблі молоді люди мали безліч мрій, планів і надій на майбутнє. Але ці мрії були зірвані клятим насильством російської агресії.
Втрата кожного з цих молодих людей стала невиправданою трагедією для їх родин, близьких друзів та всього міста Краматорськ. Болісне горе та скорбота заповнили серця батьків, які втратили своїх дітей та друзів, які втратили близьких товаришів.
Ця трагедія свідчить про жорстокість війни та її безжалісний вплив на цивільне населення. Вона нагадує нам про важливість збереження життя, миру та безпеки для кожної людини, незалежно від її віку, професії або мрій.
