“Я переконаний, що коли ти захоплюєшся своєю професією, тоді немає перешкод, які неможливо подолати”, – Євген Бескоровайний, інструктор відділення навчання з мінної безпеки частини піротехнічних робіт та гуманітарного розмінування АРЗ СП. Євген родом з міста Слов’янськ, наразі проходить службу в місті Краматорськ. Нагороджений Орденом “За мужність” ІІІ ступеня.
Про це повідомляє Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) у Донецькій області.
В Службі порятунку Євген з 2015 року. “Від початку моєї кар’єри в ДСНС працював на посаді пожежного-рятувальника, а у 2017 році вирішив стати до лав піротехніків ДСНС та, на жаль, у 2019 році стався нещасний випадок…”
9 квітня 2019 року під час розмінування території в районі водогону Сіверський-Донець – Донбас (поблизу селища Зайцеве Бахмутського району Донецької області) стався вибух невідомого вибухонебезпечного предмета. “Внаслідок вибуху я отримав тяжкі поранення: одне око втратило зір, інше бачить лише на 20%, перелом щелепи та руки, була перебита артерія, втратив багато крові та серйозно погіршився слух на обидва вуха. Внаслідок того вибуху мій колега загинув, а начальник відділення отримав важкі поранення. Пам’ятаю, що тоді мені надавав домедичну допомогу мій колега Станіслав Літовченко, оскільки я самостійно не міг цього зробити через пошкодження очей. Спочатку руку хотіли ампутувати, але вдалося її врятувати. Після тривалого лікування я отримав 2 групу інвалідності. Мені було надано статус особи з інвалідністю внаслідок війни. Після цього я почав працювати на цивільній посаді в ДСНС і тільки нещодавно атестувався та отримав звання майстер-сержанта”, – пригадує Євген Бескоровайний.
На час трагедії рятувальник вже був одружений та мав маленьку донечку, якій ще не було й рочку. “Свою донечку я не бачив два місяці, поки був на лікуванні. Після одужання та повернення додому я почав жити по-іншому та пристосовуватися до нового способу життя. Це було важко та мене дуже підтримувала моя сім’я”, – каже Євген.
З початку повномасштабного вторгнення рятувальник зі своєю сім’єю залишився в рідному місті Слов’янськ: “Коли ситуація в області почала погіршуватися, приблизно через пів року після повномасштабного вторгнення, ми евакуювалися до міста Ужгород, пізніше переїхали до Кропивницького, потім до міста Дніпра, а з часом повернулися на Донеччину у місто Краматорськ. Моя дружина вважає, що родина завжди має бути разом, тому вони завжди поруч зі мною”, – розповідає Євген.
Зараз Євген працює інструктором з мінної безпеки та навчає мешканців області таким необхідним в цей час правилам.
Євген Бескоровайний вільний від роботи час присвячує родині, вони ходять на прогулянки та риболовлю, яка дуже подобається його доньці.
“Я мрію про те, щоб скоріше закінчилася війна та всі люди зажили впевненим безпечним життям”, – Євген Бескоровайний.
