Ярослав Богак – судинний лікар-хірург, вже майже два роки перебуває на військовій службі. До війни працював у відділенні судинної хірургії Івано-Франківської ОКЛ, в березні 2022-го пішов добровільно в армію.
Нині служить військовим хірургом у Краматорську, отримав звання старшого лейтенанта. Історію військового медика розповіли на сторінці КНП ОКЛ Івано-Франківської обласної ради.
“Останнім часом доукомплектувалися госпіталі в Слов’янську, Дружківці, Покровську, і в мене стало менше судинної роботи, – розповідає він телефоном. – Але в нас постійно є робота. От зараз на стабілізаційному пункті знаходжусь. Тут ми надаємо бійцям першу медичну кваліфіковану допомогу і далі відправляємо їх в госпіталі. Час від часу їжджу на такі чергування, заміняю інших лікарів”.
![](https://pro100media.com.ua/wp-content/uploads/2024/01/stn-1.jpg)
Про людей і мишей
З його слів, зараз Краматорськ стали трошки менше “утюжити”, і місто віджило. Відкрилися нові піцерії, магазини, стало більше людей і машин. Навіть вуличне освітлення вмикають до 9-ї години вечора. Буквально за останніх 4-6 місяців так все змінилося.
“До нас в лікарню вже не привозять скопом купу поранених. Медичне сортування йде більш грамотно, налагоджено. Важчих пацієнтів відправляють у військові госпіталі, легших до нас віддають. Тобто всі кінцівки ми робимо. Деколи артерії нам віддають, деколи їхні судинні хірурги справляються”, – додає Ярослав.
Лікар жартує, що в армії став ще й спеціалістом по рубанню дров: “Якось три дні рубав дрова тут, на селі. Так мені захотілося. Крім того, помагав воду носити, продукти. В армії ти стаєш універсальним чоловіком”. Також їм там доводиться самим ремонтувати машини, і він “навчився розбиратися і в машинах, і в шинах, і у всьому решта”.
Якщо ж немає роботи, то Ярослав читає книжки, йому подобаються військові романи. Недавно, наприклад, прочитав історичний роман Юрія Сороки “Іван Богун” у двох томах. Зараз читає Кокотюху, прочитав “Червоний”. Це допомагає трохи розслабитися…
Зі свого нинішнього військового життя відзначає такий момент: “Стільки мишей в житті не бачив ніколи, скільки тут побачив. Щоб по мені бігали миші, по голові, такого не було ще ніде”.
![](https://pro100media.com.ua/wp-content/uploads/2024/01/stn-3.jpg)
Відчуття обов’язку
Хірург каже, що вдома був три місяці тому, але знову, напевно, не скоро приїде. “Ти приїжджаєш додому, а тебе тягне на війну, бо в тебе є відчуття невиконаного обов’язку. Є відчуття братерства – побратими тебе чекають. Кожна пара рук тут, на фронті, важлива, кожна голова”, – пояснює він.
А ще Богаку зовсім не сподобалося, яким став Франківськ. Нові дорогі авто, гламурне безтурботне житття, а “ти йдеш у формі, і на тебе вже дивляться трошки скоса”. Він спеціально ходив у формі під час відпустки, щоб популяризувати військових. “Хочу, щоб поважали військових. Тому що ці люди зараз тримають країну. Не депутати, не політики, не мер наш зі своєю бруківкою…”, – наголошує лікар.
![](https://pro100media.com.ua/wp-content/uploads/2024/01/stn-5.jpg)
Він прогнозує, що “цей несправедливий дисонанс в суспільстві”, коли одні воюють, а інші збагачуються, може після нашої перемоги, яка неодмінно буде, призвести до серйозного внутрішнього конфлікту – аж до громадянської війни…
Ярослав зізнається, що дружина та рідні вмовляють його повертатися вже додому, але він не може собі дозволити зараз піти: “По-перше, у мене немає на це законних підстав, а фантазувати якісь підстави я не буду принципово. По-друге, я сюди прийшов добровільно. Не можу зараз все залишити й ходити на роботу, ніби нічого не сталось».
На його переконання, люди мають усвідомити, що за свою країну треба боротися. Для цього є два шляхи: або працювати для ЗСУ, або працювати в ЗСУ. Той, хто думає, що відсидиться дома, дуже сильно помиляється. А якщо всі будуть відсиджуватися, то будемо мати “рускій мір” аж до Львова. І у Франківську буде те ж саме, що було в Бучі та Ірпені…
“У нас є два варіанти: або вижити в цій війні і здобути перемогу чи якусь стабільність, або загинути”, – резюмує хірург.
![](https://pro100media.com.ua/wp-content/uploads/2024/01/stn-4.jpg)
Точка неповернення
Разом з тим, підсумок 2023 року, на думку лікаря, є позитивний. “Тому що, як би там не було, ми вистояли. Ми стоїмо, боремося, незважаючи ні на що”.
А на новий рік і на майбутнє він загадує бажання “однозначно перемоги”. І щоб наше суспільство стало зрілим, громадянським, почало контролювати владу і вимагати від влади допомоги. Він вірить, що “у нас точно буде перемога”.
![](https://pro100media.com.ua/wp-content/uploads/2024/01/stn-2.jpg)
Ярослав Богак хотів би, щоб усе було, як до війни. Щоб він ходив на свою роботу і жив безтурботним життям, виховуючи дітей та будуючи плани на майбутнє. “Але мені здається, ця війна дуже багато чого змінить, і ми ніколи вже не станемо такими, якими були раніше. Ніколи! Ця війна – це точка неповернення. Ми зобов’язані побудувати громадянське суспільство, сильну економіку… Тому що москалі не дадуть нам спокою”, – підсумовує він.
Залиште коментар
Розгорнути ▼