“Наша робота орієнтована на досягнення кінцевого результату, ми маємо рятувати людей та ефективно ліквідовувати надзвичайні ситуації”, – Валерій Цівковський, начальник 30 державної пожежно-рятувальної частини 12 державного пожежно-рятувального загону (м. Краматорськ). Родом з мальовничого селища Райгородок Краматорського району. В лавах ДСНС з 1996 року. За роки сумлінної праці має нагороду нагрудний знак “За відвагу в надзвичайній ситуації”.
Про це повідомляє Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) у Донецькій області.
Валерій обрав професію рятувальника, оскільки вона відрізняється нестандартністю та непередбачуваністю. “Кожен виклик — це унікальна ситуація, кожна пожежа неповторна та ніколи не можна заздалегідь знати, з чим доведеться зіткнутися”, – каже начальник частини.
З початку повномасштабного вторгнення Валерій Іванович продовжує виконувати свої обов’язки. Він завжди готовий допомогти, навіть у найскладніших ситуаціях. “27 червня 2023 року ворог обстріляв місто Краматорськ, влучання прийшлося у піцерію Ria Pizza. Прибувши до місця трагедії я побачив зруйновану будівлю, людей, які плакали й кричали. Картина була страшна, цей обстріл забрав велику кількість життів. На місці працювало багато рятувальників, навіть ті, хто був вихідний, приїжджали допомагати розбирати завали та рятувати людей”, – пригадав Валерій Цівковський.
Валерію разом зі своїм особовим складом часто доводиться працювати під загрозою повторного обстрілу час ліквідації наслідків військової агресії. “Пам’ятаю один випадок, коли ворог обстріляв продуктову базу. Прибувши на місце обстрілу ми займалися гасінням пожежі та пошуком постраждалих. Приблизно через 15-20 хвилин отримали сигнал про загрозу повторного обстрілу. Як тільки ми всі відійшли до укриття, відбувся обстріл, влучання прийшлося у сусідню будівлю. На щастя, ніхто не постраждав”, – розповідає начальник частини.
Рятувальник вважає, що завжди є надія на те, що під завалами вдасться знайти живу людину. “Один з останніх випадків був у Краматорську, коли російська ракета влучила в готель “Сапфір”, повністю зруйнувавши кілька поверхів будівлі. Були постраждалі, а одну людину ми шукали під завалами близько трьох днів, але, на жаль, знайшли лише фрагменти тіла…”, – поділився Валерій.
Рідні Валерія Цівковського після річної евакуації вирішили повернутися до рідного селища Райгородок. Дружина, донька, син та маленька онука пишаються своїм героєм та з розумінням ставляться до обраної професії. “Моя професія мені подобається, а мої рідні розуміють, що такий активний темп життя – саме для мене”.
Вільного часу на даній посаді дуже мало, тому кожну вільну хвилинку Валерій присвячує рідним та займається своїм виноградником.
“Я мрію про те, щоб закінчилася війна та я міг подорожувати світом. Оскільки всю Україну я вже об’їхав, то мрію подорожувати за кордоном та насолоджуватись неймовірними пейзажами”, – Валерій Цівковський.
