Місяць без води живе Часів Яр на Донеччини. Питну воду людям розвозять місцеві комунальники та співробітники гуманітарної місії “Проліска”. Кожен будинок в Часовому Ярі зазнав руйнувань після обстрілів армії РФ, розповів начальник міської військової адміністрації Сергій Чаус. Не працює не лише водогін: немає газу та опалення, зв’язку та електропостачання.
Часів Яр розташований за тридцять кілометрів від Бахмута. Місто щодня потерпає від обстрілів армії РФ, каже Сергій Чаус. В місті працюють чотири магазини та одна аптека.
“В місті, якщо брати житловий фонд, постраждав кожен будинок. Останній місяць був дуже важким. Дуже багато поранених, на жаль, є і загиблі. Під час війни навіть десять людей у місті — багато. Тому я кажу, що людей ще в місті багато”, — зазначив Сергій Чаус.
Співробітники гуманітарної місії “Проліска” привозять питну бутильовану воду містянам. За словами співробітника “Проліска” Альберта, в дорозі буває небезпечно:
“Їхати іноді треба дуже швидко. Ось як минулого разу прилетіло, я й зреагувати не встиг, скрізь зараз небезпечно”.
В центрі Часового Яру на місці видачі води збираються люди. Кожному видають — по 60 літрів на місць.
За словами місцевої жительки Антоніни, багато містян виїжджають: на її вулиці лише у двох будинках живуть люди. Через постійні обстріли жінка виходить з дому тільки за водою або гуманітарною допомогою.
“Два дні тиша, хоч спали. А як починають стріляти… У мене паркан розсипався, дві ось такі дірки. З цією водою ми нічого не робимо — не знаємо, що буде влітку. Раптом, таке буде становище, що не привезуть, хоч попити буде що”, — розповіла вона.
Місцева жителька Лариса живе за кілометр від пункту видачі. За її словами, цього запасу має вистачити на два тижні.
В будинку вона живе зі своєю 89-річною матір’ю. Підвалу немає — під час обстрілів жінки лягають на підлогу.
“Загалом неможливо жити. Це самогубство — в Часовому Ярі жити. Молюсь. Іноді плачу і молюся. Іноді просто молюся. Інакше ніяк. Мама вперлася: “не хочу їхати!”. Вхопилася за крісло і каже, що нікуди не поїде. Вона майже сліпа, майже глуха. Вона собі ні воду не принесе, ні дров не заготує, ні піч не розтопить, нічого”, — розповіла Лариса.
У багатоповерхівці в центральному районі Часового Яру живе 67-річна Тамара. Будинок вигоріл після обстрілу, поряд на вулиці — вирва.
За її словами в будинку вона живе сама, в одній з вцілілих кімнат квартири.
“Одна кімната повністю згоріла. Сусіди поїхали, все згоріло, не відкрити, нічого”, — розповіла Тамара.
Співробітники гуманітарної місії “Проліска” привозять у Часів Яр 900 літрів води три рази на тиждень. Протягом місяця кількість людей, які отримують воду, за словами волонтера Євгена Ткачова, знизилась вдвічі — люди виїжджають.
“Спочатку їздимо у ті райони Часового Яру, які трохи далі, в які менше їздять з гуманітаркою. Тобто район “новий”, район “Східний”, а потім вже тут у відносній безпеці. Майже дві тисячі людей ще залишається, але добре те, що я давно вже не бачу дітей”, — розповів волонтер.
Також волонтери привозять жителям Часового Яру, які мають котів та собак — корм.
За словами Сергія Чауса, кожного дня з міста виїжджають до 30 людей.
