Ветеран російсько-української війни Леонід наразі власник тату-салону у Краматорську, який відкрив у другі роковини загибелі сина, захисника Маріуполя. Розказує: свій шлях на війні розпочав із участі у Запорізькій самообороні у 2014 році, далі була розвідка — в “Азові” і гарячі точки Донбасу — Маріуполь, Широкіне, Світлодарська дуга. А вже під час повномасштабної війни — оборона Донеччини у складі бригади “Рубіж”. Старший син Леоніда теж служив в “Азові”, стояв на захисті маріупольської Азовсталі, загинув 6 травня. Про власну справу у цивільному житті і про те, як татуювання допомагають зберігати пам’ять — Леонід розповів Суспільне Донбас.
За часів АТО Леонід був розвідником “Азову”, під час повномасштабної війни — боронив Донеччину у складі бригади “Рубіж”. Звільнившись зі служби вчився малювати ескізи та опановував тонкощі роботи з тату.
Чоловік відкрив тату-салон на другі роковини загибелі сина — 6 травня 2024-го. Леонід розповідає, його старшого сина звали Антон, мав позивний “Панк”, загинув у 30 років на “Азовсталі”.
“У мене стільки загиблих побратимів. І старший син… Яким точно було — не на часі”.
Леонід
“У нього було дуже багато татуювань, але, на жаль, це досі не допомогло знайти його тіло. Тіло так і не повернули. Коли зайшли на “Азовсталь”, вони знайшли рефрижератор з тілами. І ось саме тіла з цього рефрижератора досі не повернуті… Нащо вони їм — невідомо”, — каже Леонід.
До нього у салон, каже, приходять здебільшого військові.
“Бувають тату на згадку про загиблих побратимів. У нас один хлопець набивав собі тату свого загиблого командира взводу. З його улюбленою фразою. Лист від матері, де написано її рукою. Ми просто переносимо на шкіру те, що написано рукою матері чи коханої людини. Отакі речі роблять”, — каже власник тату-салону.
Власник тату-салону Леонід, Краматорськ, Донецька область. Суспільне Донбас/Юлія Підгола
Планує Леонід доробити й власні татуювання. В “Азові”, згадує, мав позивний — “Тор”, тож хоче зобразити молот скандинавського бога.
Леонід показує татуювання, яке планує доробити, Краматорськ, Донецька область, квітень 2025 рік. Суспільне Донбас/Юлія Підгола
Їхати з прифронтового Краматорська не планує — каже, за роки війни став вірити у долю, від якої не втечеш.
