З рідного окупованого Шахтарська Донецької області Микита Карачор виїхав у 2017 році. В свій 21 рік, за два тижні до повномасштабного вторгнення, він підписав контракт з 81 десантно-штурмовою бригадою. Після важкого поранення військовий отримав групу інвалідності. Наразі він служить у Хмельницькому районному центрі комплектування.
Як розповів Суспільному Микита Карачор, російсько-українська війна для нього почалася у 2014 році. Тоді, навесні, у рідному Шахтарську на Донеччині він закінчував 8 клас і відкрито висловлював свою проукраїнську позицію.
“Однокласники розповідали, зараз приїде 2-3 Камази кадирівців — все буде круто. А я почав висловлювати думку, що які кадирівці, якщо ми всі — українці і живемо в Україні. І від того моменту я був у школі як біла ворона”.
Він пригадав, у класі його називали хохлом і бандерівцем.
“Поки я навчався в ДНР, я дистанційно навчався в Україні. Мені надсилали пакети контрольних робіт. Я їх робив і відправляв назад”.
Навесні 2017 року Микита Карачора переїхав до Харкова і вступив до національного університету на архітектурний факультет. Із дипломом бакалавра 9 лютого 2022 підписав контакт з 81 десантно-штурмовою бригадою. А перші бойові зіткнення з росіянами відбулися у квітні 2022 поблизу Святогірська на Донеччині.
“Мав бути прорив танків. Нас розподілили на 3 групи. Прибігає з передньої позиції наш хлопець і каже, там якісь незрозумілі в нашій формі, але в них білі пов’язки на руках і ногах. Ми бачимо, як близько 20 чоловік їдуть в нашій формі. Росіян видала одна деталь: в кінці йшов зв’язківець, в якого була велика радянська рація на всю спину. І після того ми відкрили вогонь”.
За його словами, росіяни підійшли на відстань 20 метрів, а бій тривав до пів хвилини.
“Я вистрілив туди з РПГ. Потім дістав свій кулемет і почав стріляти. І мої побратими накидували з підствольника і стріляли з калашів. Всіх поклали за 20 секунд”.
На початку травня обороняли селище Олександрівка Донецької області, пригадує військовий. З командиром взводу пішли у розвідку і по них почав працювати танк.
“Ми почули реактивний вихід. До наших окопів було метрів 100. Ротний встиг, а я залишився. Все, що пам’ятаю, в шаховому порядку вибухи переді мною. Дивлюся на свою руку і бачу, що порвало рукавицю. Дивлюся під себе — починає йти калюжа. Дістав свою аптечку, свій кулемет, дістав дві гранати — одну для себе, другу — для ворога”.
Через дві години Микиту Карачору виявили і вивезли військові з сусіднього підрозділу. Після поранення тазу він рік проходив реабілітацію, отримав ІІІ групу інвалідності.
З грудня 2023 року військовий служить у Хмельницькому районному центрі комплектування. До кінця року він очікує на присвоєння звання молодшого лейтенанта.
