Наприкінці грудня 2022 року Ліна Костенко приїхала до Житомира в гості на сім днів і вирішила залишитися. Тут дівчина продовжила займатися власною справою – татуюванням.
Кореспондентам Суспільного Ліна Костенко розповіла, що тату стало для неї сенсом життя.
“Коли я це роблю, у мене таке відчуття, що я створюю щось нове, що йде в маси. Я бачу, як люди радіють: нічого собі, ти так можеш, мені так подобається, це на все життя зі мною. Тату – це креативно. І я одного разу захотіла цим займатися. Сказала про це своєму хлопцю – він купив обладнання. Я познайомилася з гарним майстром, який мене навчав. Згодом я відкрила свою студію в Краматорську, але її розбили”, – розповідає Ліна.
Дівчина каже, що вона робила все безкоштовно, бо їй це подобалося. Експериментувала на собі, набивши декілька тату. Зокрема, зображення дракона, який для Ліни означає силу та мужність.
“Я багато що пройшла в житті, – каже дівчина. – І цей дракон для мене став символом моєї сили. Ще у мене є символ незламності. Я його зробила у потязі після того, коли дізналася, що у наступний потяг, в якому ми мали їхати з моєю маленькою сестрою, влучила ракета. Отже, мене не зламати”.
Історію того, як опинилася в Житомирі, Ліна Костенко розповідає так: приїхала сюди на сім днів на Новий рік до чоловіка, бо його відпустили з війська у відпустку.
Дівчина каже, що спочатку збиралася додому, навіть місце в автобусі забронювала. Але чоловік наполіг – ти залишаєшся, тут є для тебе перспектива.
Своє захоплення Ліна називає творчим процесом, коли потрібно продумувати кожен штрих майбутньої картини.
“Іноді люди не знають, чого хочуть. Кажуть, я хочу щось з квітів, якусь композицію. Щоб на руці не просто була одна квіточка чи букет – це банально, а щось таке цікавеньке: або з метеликом, або зі стрічкою якоюсь, або з бульбашками. І ти сидиш і думаєш, як це все поєднати, щоб і людині сподобалося, і було щось цікаве. Тому це максимально творче заняття”, – каже майстриня.
В останній час, за її словами, люди все частіше обирають патріотичну тематику. Дуже багато людей колос роблять або силует України. І герби почали робити. У військових здебільшого запит на руни, які відповідають за розум, за силу, спритність.
Одним із клієнтів майстрині в Житомирі є музикант Владислав Касьянов. Він розповідає, що робить татуювання вже понад 10 років. Нині його тату-майстер – Ліна.
“Я бачу в ній перспективу, оцінюю її на п’ять, але треба ще краще працювати. Я буду допомагати цій людини стати тим, ким вона хоче бути”, – каже Владислав.
Сама Ліна зізнається, що хоче бути майстром-професіоналом, який може виконати роботу різної складності, і реалізм також. Бо це зараз у людей в пріоритеті. Каже, блекворк чи лайн лінії, як от у мене лисиця, вже мало хто хоче. Хочуть портрети мами, доньки своєї.
“Моя мама також думала, що я буду видатною людиною, – розповідає дівчина. – Тому і назвала мене Ліною, Ліною Костенко. Бо вона сама дуже любить Ліну Костенко. Мріяла, щоб і я також писала, чи може зачитувала красиво, але я пішла в інше русло. Я почала малювати. Я кажу мамі: у мене творчість трошки інша. Вона писала, і я теж пишу, але на тілі людей. Я пишу свої картини, це мистецтво в моєму руслі”.
