Після року реабілітації та протезування в США родина Степаненків повернулась до Львова. У квітні минулого року Наталя з дітьми потрапили під ракетний обстріл вокзалу Краматорська. Мама втратила одну кінцівку, донька — обидві. Син вцілів. У Львові їх кілька місяців лікували та готували до протезування. Потім родина поїхала за кордон. Сьогодні, 29 серпня, вони зустрілись із медиками, які їх лікували.
Рік родина мешкала у місті Сан-Дієго. Наталія та Яна Степаненко проходили реабілітацію та протезування в американській клініці, пише Суспільне.
“У перші дні, коли я тільки почала ходити, спочатку з самого ранку я не одягала протези, а в 12 і там далі, потім трішки там займалася, ще ходила до реабілітолога. Займалась з ним”, — каже Яна Степаненко.
Наталія розповідає, перші два місяці у новій країні було складно, потім вдалось адаптуватись. Пригадує, що найбільше у США сумували за українським хлібом.
“Бургери, піца — це улюблена страва дітей моїх, але ми варили все: картоплю і борщ, а хліба там нема такого, як у нас”, — говорить Наталія Степаненко.
За словами хірурга Дмитра Грицака, Степаненків до Львова доправили евакуаційним потягом на 10 добу після обстрілу з ампутаціями. У Львові вони були місяць, у США поїхали для протезування і реабілітації.
“Це був не перший евакуаційний потяг з початку війни, але, напевно, це був перший, який найбільше запам’ятався, оскільки це до нас потрапила родина: і мама, і дитина одночасно, тобто вони лежали в одній палаті. Дуже запам’яталося, що з ними був маленький братик Яни, син Наталі, який за ними доглядав. Тому це важко описувати словами, але, о так, трагедія сімейна вона дуже запам’яталась”, — говорить хірург Дмитро Грицак.
Зараз Яна не лише впевнено ходить на протезах, а й їздить на велосипеді та самокаті. Наразі Степаненки планують лишитися жити у Львові. Діти обирають школу, до якої ходитимуть. Допоки дівчинка росте, їй щороку потрібно буде змінювати протези. У центрі “Незламні” кажуть, щойно настане час, їх виготовлять у майстерні протезування у Львові.
