75-річна Алла дійшла до Костянтинівки з Торецька, аби знайти тих, хто зможе її евакуювати. З собою, розповіла жінка, взяла лише ліки та палицю — документи згоріли в оселі разом з усіма речами. До Дніпра Аллу вивезли евакуаційники 29 листопада.
Як вдалось подолати шлях — читайте у матеріалі Суспільного.
Понад 20 кілометрів йшла з Торецька до Костянтинівки. 75-річну Аллу привезли волонтери до Дніпра 29 листопада. Жінка каже: попри постійні обстріли російської армії, евакуйовуватись з рідного міста не хотіла до останнього — наважилась лише після того, як снаряди влучили в її будинок.
“Неймовірний був обстріл. У будинок влучило 11 мін. Бігала туди-сюди, з кімнати в кімнату. Все що там було, документи, все завалило. Все там згоріло. У мене іншого виходу не було. Нікого нема в місті, місто пусте. Єдиний вихід — це на Костянтинівку йти”, — каже вона.
Алла згадує: до Костянтинівки йшла шість годин. З собою взяла лише ліки та палицю.
“Навіть води не було. По дорозі дуже багато розбитих автівок. Дивлюся: мішок лежить з водою, я взяла пляшку води. Дуже довго, дуже важко йшла. Добре, що ліки були з собою, я ото їх ковтала. А потім біля мене військові підібрали”, — згадує вона.
Жінка каже: все життя прожила в Торецьку, працювала бухгалтеркою, потім пішла не пенсію та доглядала онуків.
“Життя було чудовим. І з 2014 року нормально, все добре, працювало, всі підприємства, все, що можна було. Були обстріли, але жити можна було — не те, що перед тим, як я йшла. Там взагалі нікого немає. Там мертве місто”, — розповідає Алла.
З Костянтинівки волонтери вивезли Аллу до Павлограда, вже звідти — до Дніпра, розповідає евакуаційник Богдан Загорулько.
“Одразу усіма організаціями, які працюють у Павлограді на транзитному пункті, зокрема нашими спеціалістами — це юристами, психологами була надана перша невідкладна допомога, стабілізували її психологічний стан. Головне дати людині зрозуміти, що на неї чекають”, — зазначив він.
Алла каже: зараз мріє лише про зустріч з онукою, яка живе в Києві. Додає: розуміє, що до рідного міста навряд повернеться.
“Хочу біля внучки залишитися. Там робити більше нічого. Звичайно, там могили. На могили хочу. Там два сини, чоловік, там батьки. Це все цінне, дуже цінне, але я знаю, що це неможливо”, — каже жінка.
У Дніпрі Алла буде ще 10 днів, поки відновлять паспорт, розповідає евакуаційник. Потім жінці допоможуть дістатися столиці, де на неї чекає онука.
