Щодня о 9:00 ми згадуємо про всіх загиблих внаслідок збройної агресії російської федерації та вшановуємо їхню пам’ять.
У різні роки в цей день загинули Захисники України з Краматорська:
Печорський Іван Анатолійович (22.01.1974 – 20.09.2022)
Линський Володимир Іванович (06.08.1965 – 20.09.2022);
Марченко Микола Сергійович (17.12.1988 – 20.09.2024);
Гладкий Артем Генадійович (23.01.1992 – 20.09.2024).
Іван Печорський народився 22 січня 1974 року в селі Сергіївка Красноармійського району Донецької області. У 1992 році здобув фах у Краматорському ПТУ № 16, після чого був призваний до лав армії.
Після служби одружився та тривалий час працював в охоронній структурі у місті Краматорськ. У 2015 році Івана було мобілізовано до Збройних Сил України, де він проходив службу у військовій частині А-1314. У період з березня 2015 по березень 2016 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей.
Із перших днів повномасштабного вторгнення, 26 лютого 2022 року, Іван знову став на захист Батьківщини. Служив старшим солдатом, командиром гранатометного відділення взводу вогневої підтримки в/ч А-7272.
Іван Печорський був щирим, доброзичливим, відповідальним чоловіком. Його побратими називали «Безстрашний» – за стійкість, рішучість і гідність, із якими він виконував кожне бойове завдання. Був справжнім патріотом, готовим до самопожертви заради свободи України.
Героїчно загинув 20 вересня 2022 року під час визволення Лиману, в районі озера Блакитне, виконуючи бойове завдання.
У нього залишилися мати, дружина та дві доньки.
Вічна Слава Герою України!
Пам’ятаємо. Шануємо. Дякуємо.
Старший солдат Володимир Линський (позивний “Фенікс”) народився 6 серпня 1965 року в місті Краматорську. У 1982 році закінчив школу № 12, проходив строкову службу в армії. Вищу освіту здобув у 1991 році, завершивши навчання в торгівельному інституті. Був підприємцем.
З 2014 року, після початку російської агресії та оголошення АТО, Володимир не залишився осторонь – активно допомагав добровольчим підрозділам, став волонтером. Того ж року очолив краматорський осередок «Правого сектора», а з 2016 року – громадську організацію «ДІЯ» (Державницька ініціатива Яроша). Він був активним учасником громадського життя регіону, обіймав посаду голови комітету з питань АТО (ООС) при Громадській раді Донецької обласної державної адміністрації.
Попри інвалідність ІІ групи (наслідки автотрощі), 24 лютого 2022 року, у перший день повномасштабного вторгнення, Володимир добровільно вступив до лав 109-ї бригади територіальної оборони (військова частина А-7272). Виконував бойові завдання поблизу села Сидорове та міста Лиман на Донеччині.
Він був справжнім воїном. Товариш, який ділився останнім, не ховався за спини інших, а завжди йшов уперед. Друзі та побратими називали його людиною з гарячим серцем – надійним, чесним, мудрим. Командири поважали його досвід, життєву витримку та лідерські якості.
20 вересня 2022 року Володимир Іванович Линський загинув у бою з російськими окупантами під час визволення міста Лиману.
За проявлену мужність і самопожертву був нагороджений:
Медаллю «За військову службу Україні» (посмертно, Указ Президента України від 07.04.2023);
Медаллю «Незламним Героям російсько-української війни» (посмертно, за поданням начальника Лиманської МВА від 26.10.2023).
Назавжди в наших серцях.
Вічна Слава Герою!
Микола Марченко народився 17 грудня 1988 року в місті Краматорськ, Донецької області. З дитинства вирізнявся допитливістю та відповідальністю.
Початкову освіту здобув у школі №21, а пізніше навчався у Слов’янському педагогічному ліцеї. У 2006 році вступив до Української державної академії залізничного транспорту в місті Харків. Після завершення навчання працював за фахом на Костянтинівській дистанції колії.
У березні 2018 року Микола підписав контракт і вступив до Збройних Сил України, служив у складі військової частини А1872 (м. Часів Яр), брав участь у бойових діях на Донеччині та Луганщині, захищаючи країну від російської агресії.
З січня 2022 року проходив службу в 11 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України на посаді інспектора прикордонної служби.
20 вересня 2024 року, під час виконання бойових завдань поблизу населеного пункту Тихе, Харківської області, старший сержант Марченко загинув внаслідок ворожого обстрілу. Отримав поранення, несумісне з життям.
Похований у місті Київ на Байковому кладовищі.
У Миколи залишилися мама, сестра, друзі та побратими, для яких він назавжди залишиться турботливим сином, люблячим братом, щирим другом і мужнім воїном.
Вічна пам’ять і шана Герою!
Слава Україні! Слава Героям!
«Завжди усміхнений, справедливий і готовий допомогти»: – Артем Гладкий народився 23 січня 1992 року в місті Краматорськ. Навчався у загальноосвітній школі №10, згодом здобув фах будівельника та працював за спеціальністю.
Життєрадісний, щирий, справедливий — саме таким Артема пам’ятають рідні та друзі. Він завжди був готовий допомогти, підтримати, не терпів несправедливості, мав добре серце та відкриту душу.
29 червня 2024 року Артем був призваний на військову службу, щоб боронити рідну землю від російської агресії.
На жаль, 20 вересня 2024 року, під час виконання бойового завдання поблизу села Шипилівка, Луганської області, Артем загинув. Його життя обірвалося в бою, залишивши по собі біль і пам’ять.
Героя поховали з військовими почестями на Алеї Героїв у рідному Краматорську.
У Артема залишилися батько, рідний брат і племінниця.
Для родини, друзів і побратимів — це непоправна втрата.
Вічна слава і вічна пам’ять Герою!
Герої не вмирають.
Розділяємо глибоку скорботу з усіма, хто втратив своїх близьких, їхні імена навічно викарбувані в історії про героїчну боротьбу українського народу!
Портал «Небесне військо Краматорська»
