85-річну Людмилу волонтери евакуювали з Костянтинівки до центру соцадаптації у Дніпрі. У рідному місті жінка залишалася до останнього, поки у липні під час обстрілу армія РФ не знищила її домівку.
Про це повідомляє Суспільне.
За словами Людмили, її рідне місто постійно обстрілює армія РФ, тож залишатися там було неможливо.
“Ситуація там була погана. Вже декілька будинків постраждало. Немає де жити взагалі у моєму місті. Скільки років прожити — і залишитися без нічого”, — бідкається вона.
Переселенка додала: від її квартири нічого не залишилося: після чергового обстрілу — спалахнув її будинок. Людмила розповіла, що дивом встигла врятуватися.
“Згорів наш будинок вщент. І підвал, і все, що там було. Все, я нічого не встигла, отак як вилетіла в халаті, тільки поглядала на палаючий будинок, і все на цьому”, — сказала жінка.
Тиждень без речей та документів Людмила прожила у підвалі. Пояснила: туди її та ще двох сусідів впустили місцеві.
“Двічі впала. Воно ж темно, така вузька драбина. То я ще голову двічі розбивала у тому підвалі”, — додала вона.
За словами Людмили, у Костянтинівці зі знайомих нікого не залишилося — всі виїхали, Магазини та аптеки поруч не працюють.
“Усе зачинили давно. У нас там не було місяць ні води, ні світла, ні газу. Що було, те і їли. Місто напівпорожнє”, — бідкається переселенка.
Людмила розповіла: 36 років працювала на заводі з виробництва скла. Майже весь час стояла за конвеєром. Попри важку роботу, змінювати її не хотіла, додала вона.
“Робота подобалась, звикла. Я вже хотіла перевестися на щось більш легке. Мені казали: “Пішли, посадимо тебе”. Я пішла, мені не сподобалося. Мені потрібно, щоб трудитися. Я все життя труджусь, розумієте?” — сказала Людмила.
За словами жінки, рідних у неї немає. Переселенка поки що залишитися у центрі соцадаптації: там їй допомогли відновити документи, волонтери пообіцяли знайти постійне місце проживання. Людмила зазначила: понад усе мріє повернутися на рідну Донеччину.
