Всі ці люди просто хотіли жити на своїй землі.
Вони – не цифри в статистиці.
Ми не маємо права забути.
Вічна і світла пам’ять кожному! Співчуття рідним і близьким.
8 квітня 2022 року Катерина Зиба разом із донькою Валерією були у Краматорську на вокзалі. Після початку повномасштабного російського вторгнення ця залізнична станція стала пунктом для евакуації із зони бойових дій. Там зібралося багато людей, коли російська армія вдарила по вокзалу ракетою «Точка-У». Катерина, Валерія та ще десятки людей загинули.
«Вона просто хотiла поїхати з дочкою подалi вiд вiйни»,– сказала подруга Катерини, Ольга Шарлай
Катерині Зибі було 36 років. Вона народилася на Донеччині. Працювала в районних електричних мережах (РЕМ) у Бахмуті. Була енергійною, активною. На роботу і з роботи часто їздила на велосипеді. Обожнювала піші прогулянки, працювати в саду, вирощувати квіти. Узимку любила кататися на ковзанах.
«Вона завжди була сповненою нових iдей i планiв. Дуже чуйна. Не могла пройти повз, якщо просять про допомогу – намагалася зробити все, що в її силах. Дуже тепло ставилася до тварин»,– сказала Ольга
У Катерини Зиби залишилися тітка, двоюрідні сестри і брат. Її чоловік, який служив у лавах ЗСУ, загинув через пів року після неї.
