27 червня Росія вдарила Іскандером по піцерії Ria Pizza у Краматорську. Заклад був заповнений людьми, які святкували день народження або просто вирішили повечеряти. Крім місцевих, у піцерії відпочивали іноземні волонтери.
Історію добровольців розповіли в УП.Життя.
Мо, Нік і Сіма, волонтери неурядової організації Safe Passage 4 Ukraine. У той вівторок вони евакуювали чоловіка з Авдіївки, аби возз’єднати його з матір’ю, яка перебувала у Покровську. Вечері іноземці вирішили трохи перепочити в улюбленому місцевому закладі.
Волонтери зробили замовлення, а через півгодини вже куштували страви. Сіма розповіла, що втигла трохи поїсти свій салат перед тим, як спочатку побачила, що вибило вікна і почула гул вибуху.
Волонтерка разом з колегами знають, що робити в таких ситуаціях — вони впали на землю та закрили голову руками. Пробули на підлозі близько 15 секунд, поки не обвалилася будівля. Тоді Сіма з другом Артемом вибігли до сусідньої будівлі, в якій були відкриті двері у підвал.
Своєю чергою Мо та Стівен, медик з іншої команди волонтерів, залишилися під столиками. Одна з балок впала та проломила Стівену голову. Мо також отримала травми, але не значні. Пораненого волонтера відвезли до лікарні, а Мо лишилася допомагати з евакуацією потерпілих.
До неї доєднався Нік, який перед цим упевнився, що люди з його команди в безпеці. Чоловік витягнув двух близнючок, проте їхні травми виявилися несумісні з життям.
Незважаючи на паніку та побоювання, що Росія завдасть повторного удару, як робить це зазвичай, аби вбити більше людей, волонтери продовжували рятувати. Навіть за цих обставин Ніка посварили за куріння в ресторані, від якого залишилася лише купа брухту, а на Мо з осудом глянув чоловік, який побачив, як вона взяла банку Коли з розбитого холодильника.
Волонтери ще декілька годин пробули на місці прильоту зі своїми наборами медиків, проте згодом впевнилися, що біля піцерії більш ніж достатньо рятувальників, яким зайві люди можуть тільки заважати.
Два моменти виявилися особливо важкими для Мо, Ніка та Сіми: спостерігати, як з-під завалів дістають дитячий візочок, та дізнатися, що Вікторія Амеліна, українська журналістка та дослідниця військових злочинів, померла в лікарні.
«Ця атака викликала розчарування та обурення. Цей ресторан, де нормальні люди робили нормальні речі, нічим не відрізнявся від ресторану в будь-якому іншому містечку в Європі. Склалося враження, що єдиною метою цього удару було створити атмосферу страху, а головними мішенями були волонтери та журналісти», — поділилася Мо.
Російські ЗМІ не втратили можливість зробити фейкову новина та використали фото Ніка на місці події, аби заявити, що він найманець ЗСУ, а не гуманітарний працівник.
Мо
Мо з Британії. Вперше вона приїхала до України у березні 2022-го, вже маючи досвід роботи із вразливими прошарками населення та надання їм соціального житла. Перед тим, як їхати в країну, де йде війна, Мо зупинилася у Перемишлі, де допомагала переселенцям. Вона зазначила, що там допомоги від великих неурядових організацій не було. Гуманітарну підтримку в Перемишлі надавали незалежні волонтери.
«Ця допомога може змінити всю траєкторію життя людей; вона може дати їм можливість мати ці життя, крапка. Люди гинуть від авіаударів щотижня. Якщо ми зможемо дістатися до них сьогодні, ми можемо виграти для них більше часу, тому важко думати про те, щоб робити щось інше», — поділилася Мо.
Нік
Нік родом із Каліфорнії. В Україні у нього є друзі, які жили в Харкові та Маріуполі. Як кваліфікований лікар швидкої допомоги, після звільнення Бучі та Ірпеня від окупантів наприкінці березня минулого року, чоловік як волонтер поїхав туди, аби допомагати рятувальникам. Зараз Нік продовжує працювати волонтером поблизу фронту, де його медичний досвід найбільше потрібен.
Сіма
Сіма — українка, але навчалася на бакалавра з біомедичної фізіології в Університеті Саймона Фрейзера в Британській Колумбії. Вона хотіла повернутися в Україну і допомагати.
«Росія намагається захопити Україну протягом дев’яти років, але це слідує століттям спроб винищити українців. Я сподіваюся, що це буде їхня остання спроба, і я думаю, що це можливо, якщо кожен зробить те, що може, щоб допомогти», — зазначила Сіма.
Останні кілька місяців дівчина була волонтером Safe Passage 4 Ukraine, виконуючи роль перекладача для команди мобільної клініки. Працюючи переважно з іноземними волонтерами, вона вдячна їм за допомогу та підтримку: «Люди залишили все, щоб приїхати сюди і допомагати нам. Я надзвичайно вдячна, і для мене — це величезний привілей працювати разом з ними. Підтримка Мо, Ніка та країн, які вони представляють, змушує мене відчувати, що ми не самі в цій боротьбі».
