До Словʼянську повернувся Вадим Руденко, солдат в/ч А0536. Він знаходився у полоні більше двох років.

Вадимові Руденку 30 років. Він народився у Словʼянську, закінчив ЗОШ №8, потім професійний ліцей залізничного транспорту. Працював на будівництві каменярем.

Після початку повномасштабного вторгнення приєднався до лав ЗСУ.

В березні 2023-го під Водяним потрапив у полон.

Було важко, як усім. Знаходився у Горлівці, Торезі, потім на Алтаї. По крихтинам інформації намагалися дізнатися про те, що відбувається в Україні.

Хлопці знали, що проходять обміни. Тому, коли одного дня у травні їх відділили від інших, дозволили не за графіком помитися у бані, здогадалися, що, скоріше за все, їх поміняють. Але вірити у це боялися.

Вадим розповідає, що полонені не знали, як їх зустріне Україна. І люди з жовто-блакитними прапорами вздовж траси на Чернігів стали справжнім потрясінням.

Потім були перші дзвінки додому, зустрічі з рідними, госпіталь, реабілітація.

І нарешті – Словʼянськ. Тут у нашого воїна рідна домівка і батьки.

Сьогодні зустрівся з Вадимом Руденком. Вручив Знак пошани Словʼянської МВА «Разом до перемоги». Подякував за мужність, самовідданість у виконанні військового обов’язку.

Попереду у хлопця багато планів: навчання, оздоровлення, служба. І головне – життя у нашій вільній Україні.