До початку повномасштабного вторгнення Ганна Ощепкова мала в Краматорську приватні дитячі центри “Планета знань” та дитячий садок. У березні 2022 жінка планувала відкрити ще один заклад, навіть вже придбала меблі та знайшла приміщення. Однак 24 лютого плани зруйнувала війна, а один із центрів знищила російська ракета. Ганна евакуювалась в західну частину України та почала бізнес з нуля. Про те як їй це вдалося краматорка розповіла журналісту “Pro100Media”.
З чого ви починали свій бізнес?
У 2020 ми відкрили магазин Суші WOK – спочатку у Краматорську, а пізніше – у Слов’янську.
Мотивацією для відкриття дитячого центру “Планета знань” стало бажання забезпечити місцем для навчання моїх дітей. Перший заклад ми з колегою відкрили у серпні 2014 року, на той момент сприймали це більш як хобі. Приміщення на Тріумфальній взяли в оренду в січні, а відкрилися влітку, навіть попри обстріли робили ремонт і готувалися до відкриття. У нас на початку було декілька комп’ютерів, проєктор, меблі та книги. Якісне дерев’яне розвивальне приладдя коштувало дорого, тому мій чоловік створив майстерню, де виготовляв посібники для навчання, меблі та іграшки. Так з’явився магазин «Планета Знань», продукцію якого можна придбати в інтернеті.
Пізніше ми відкрили філію центру в селищі Шабельківка, дві філії в самому місті. На базі однієї з них почав діяти дитячий садок на 25 місць. Садочок відрізнявся від дитячих центрів тим, що діти приходили сюди щодня, а не два рази на тиждень, та проводили з вихователями весь день.
Напередодні вторгнення ми орендували приміщення на 500 квадратних метрів, закупили меблі та в березні планували відкривати другий дитячий садок на 60 вихованців. Але велика війна ці плани зламала
На який вік дітей були розраховані заняття?
Заклади працювали як з зовсім маленькими дітьми, так і з підлітками. Заняття розвивали мислення, уяву, пам’ять, мовлення, діти також вивчали англійську мову. У нас були авторські курси швидкого читання, ментальна арифметика, курси для розвитку інтелекту.
Яким для вас був початок повномасштабного вторгнення?
24 лютого був звичайний робочий день. Дізналась про війну від колеги з Харкова, яка зателефонувала зранку. Потім я вже сама полізла в інтернет та дізналася про все. Дітей в той день, звичайно, ніхто не привів. Ми припинили працювати та відправили працівників у неоплачувані відпустки. Згодом ми евакуювали доньку з Краматорська і зайнялися з чоловіком волонтерством: співпрацювали з Центром ветеранів АТО та їх сімей “Поруч”, допомагали з поставленнями гуманітарних вантажів для населення, брали участь в евакуації людей за кордон. Роботи була купа. Тоді в планах взагалі не було кудись виїжджати.
У березні російська ракета влучила в будинок по вулиці Ярослава Мудрого, де працювали дитячий садок та найбільша філія дитячого центру. Пожежа знищила все, що було в приміщенні. Ми зібрали всі речі з решти філій та перевезли додому, а вже у квітні самі виїхали з Краматорська спочатку в Дніпро, а потім в Коломию.
Чому саме в Коломию?
Поїхали на запрошення моєї колеги з асоціації дитячих центрів. Спочатку з чоловіком зовсім не розуміли, що робити та як жити далі, просто сиділи та чекали повернення додому. В нас і речей було з собою зовсім небагато. Але у травні почало приходити розуміння, що війна швидко не закінчиться, тож треба було думати про відновлення діяльності. Вирішили їхати в Краматорськ, щоб забрати обладнання. Планували, що будемо наймати бус, вивозити речі до Дніпра, а потім вже шукати перевізника та відвозити в Коломию. Але я дізналася про державну програму релокації підприємств і подала заявку.
Через годину мені подзвонили з Івано-Франківської ВЦА і запитали, чи потрібні житло і приміщення. У той же день подзвонили з “Укрзалізниці” і запропонували вантажний вагон з Покровська на наступний день.
Ми вивезли все, що могли, знайшли приміщення для дитячого садка та майстерні та почали працювати. Виявилося, що в Коломиї теж є попит на приватні дитсадки. Запис дітей почали робити ще поки чекали вагон з обладнанням. Уже за тиждень після розвантаження вагона дитячий садок «Радість» відкрив двері для перших малюків. Сьогодні це найбільший приватний садок у Коломиї, його відвідують близько 45 дітей. Зараз плануємо набирати нові групи. В лютому ми відкрили ще один дитячий садочок в місті Калуш, зараз його відвідують 18 дітей та продовжується набір. Центр “Планета знань” також запрацював онлайн з нового року.
Бізнес ми не перереєстровували, тому продовжую платити податки в бюджет Краматорська. Хочу підтримувати саме свій регіон.
В чому різниця між приватним та державним закладом освіти?
Приватні заклади відрізняються від державних програмами та кількістю дітей у групах. У нас – до десяти дітей, тож діти мають більше уваги. Багато з них – діти переселенців, є переселенці й серед працівників.
Які у вас плани на майбутнє?
Сподіваюся, що після Перемоги мережа дитячих центрів “Планета знань” у Краматорську відновить роботу, а садки у Коломиї та Калуші залишаться. Для відновлення роботи в Краматорську у вцілілі приміщення достатньо завезти меблі та техніку. Але спочатку в місто мають повернутись діти та батьки.
Плануємо ми й розширювати бізнес, відкривати центри та дитячі садочки в різних куточках України. Я вважаю, що в нас достатній рівень, щоб працювати в різних містах. Взагалі дуже приємно, коли люди, які зараз мешкають в різних куточках країни питають чи плануємо ми відкривати “Планету” в тому чи іншому місті.
З впевненістю можу сказати, що починати все спочатку можливо. Весь цей час я відчуваю підтримку своєї сім’ї. Я хочу порадити людям, особливо бізнесу зі сходу, що варто розвиватися та наближати нашу Перемогу. Більш того, зараз в країні дуже потужна підтримка підприємців.
