Вже багато років краматорка Ольга Дзержинська об’єднує та активізує юнаків та дівчат з різних куточків Донеччини. Вона впевнена, що в Україні вдосталь можливостей, але молодь не розуміє як їх використати. Чи можна це змінити і як, журналіст “Pro100Media” дізнався у громадської діячки під час інтерв’ю. Також Ольга розповіла про основні вектори розвитку молодіжної політики, плани на майбутнє та поділилася особистим секретом мотивації.
Розкажіть, чим ви займалися до початку повномасштабного вторгнення?
Я була головою молодіжної ради при Донецькій облдержадміністрації. Ми допомагали створювати молодіжні ради в Краматорську та по всій Донеччині, проводили навчальні тренінги та різноманітні заходи, щоб залучати місцеву молодь до взаємодії з молоддю ВПО, працювали над розвитком медіаграмотності, займалися волонтерством. Також я брала активну участь у житті Донбаської державної машинобудівної академії. Один з найяскравіших заходів, який вдалося там провести, був квест-фестиваль “Ніч науки” у 2021 році, під час якого випускники шкіл мали можливість ознайомитися зі спеціальностями навчального закладу та відчути себе студентом. Крім того, ми організовували різні форуми за участю представників молоді Донеччини.
Наймасштабнішою подією був ревел-ідеатон “Мирополіс – Молодіжна Мандрівка Схід”, який відбувся наприкінці червня 2021 року та зібрав молодіжні ради Краматорської, Костянтинівської, Соледарської, Часовоярської та Святогірської територіальних громад Донецької області та міста Сєвєродонецьк на Луганщині. В межах Програми ООН із відновлення та розбудови миру UNRPP, молодь самостійно розробила маршрут молодіжної мандрівки Донеччиною та Луганщиною для представників і представниць молодіжних рад з різних куточків України. А вже в серпні до нас за цим маршрутом завітали представники зі всієї України. Ми знайомили їх з культурними пам’ятками нашого регіону.
З якими викликами ви стикнулися на початку великої війни?
Насправді ми були готові до того, що повномасштабна війна може розпочатися, у нас був план дій. Тому одразу ми стали допомагати евакуювати людей з Маріупольського району, надавали їм консультації. Об’єдналися з благодійною організацією “Все буде добре” та працювали разом з ними: евакуювали та надавали гуманітарну допомогу людям.
Чим ви займаєтесь зараз?
З самого початку повномасштабного вторгнення ми не зупиняли роботу. До квітня 2022 року знаходилися безпосередньо у Краматорську, потім евакуювалися до Кам’янця – Подільського, там провели Всеукраїнський форум щодо проблем молоді під час війни. Влітку також відбулася низка різних форумів присвячена внутрішньо переміщеній молоді Донеччини, паралельно проводили арттерапію для дітей та ВПО. Пізніше з командою переїхали до Боярки. Зараз я мешкаю у Чернігові. Сьогодні представництва нашої молодіжної організації “Молодіжний Схід” є у Костянтинівці, Хмельницькому, Кам’янці – Подільському, Боярці та Чернігові. Ми допомагаємо молоді у реалізації їхніх ідей.
Як ви взагалі почали займатися громадською діяльністю?
Це почалося ще зі старшої школи, коли я організовувала різні заходи для молодших учнів. Пізніше, коли вступила до ДДМА, стала студентським лідером факультету, займалася не тільки проведенням заходів, а й адвокацією деяких важливих для молоді питань. Так і розпочався мій шлях громадської діячки.
Як змінилася робота з молоддю під час повномасштабного вторгнення?
Стало більше викликів. Зараз важче працювати з молоддю, бо вона роз’їхалась по різних куточках України та за кордон. Але це є плюсом, тому що ми можемо запозичувати корисний досвід громад та країн, і інтегрувати його. Дуже класно, що ми є першопрохідцями у створенні молодіжних рад тих громад, які зараз не можуть працювати у своїх населених пунктах. Це, наприклад, Маріупольська та Мангушська.
Зараз не у всіх представників молоді, звичайно, є сили працювати фізично та психологічно. Ми також були готові до цього. Тому багато команд були переформатовані. Залишилися тільки справді активні люди, тому з ними стало набагато краще працювати.
Чи охоче сьогодні молодь долучається до нових ініціатив?
Молоді зараз необхідно пояснювати, які для них відкриваються можливості та що вони можуть робити. Тих, хто колись стикався з молодіжною політикою у виші чи школі, набагато легше залучати.
З якими проблемами молодь стикається під час війни?
Молоді люди не можуть активно працювати у себе вдома на Донеччині, але дуже хочуть додому. Багато хто з них вважає, що їхню думку не почують в іншій області, що вони ніде не потрібні. Ще є люди з нині окупованих територій, які переїхали до більш безпечних міст Донеччини. У них теж є багато ідей, своє бачення розвитку, але в пріоритеті безпекове та житлове питання, також є труднощі з роботою та навчанням. Їм не вистачає живого спілкування, що є великою проблемою ще з часів ковіду.
Чи практикуєте ви програми з психологічної допомоги та адаптації молоді?
Так, зараз багато таких програм. Ми проводимо індивідуальні та групові консультації, арттерапію саме для молоді. Є цікавий курс “Життєстійкість 2.0”. Тут до роботи залучено 40 експертів з Вінницької, Дніпропетровської, Київської, Чернігівської, Полтавської, Волинської, Львівської, Одеської, Рівненської, Тернопільської та Харківської областей. Вони вчать молодь надавати собі та своїм друзям першу психологічну допомогу, керувати своїми почуттями під час важких ситуацій, впевнено спілкуватися з близькими й друзями, відшукувати в собі сили й підтримку під час складних моментів. Скоро ця програма стартує також в онлайн-форматі.
Як взагалі відбувається робота з молоддю?
Проводимо різноманітні зустрічі, як офлайн, так й онлайн. Це можуть бути воркшопи чи форуми. Декілька з них пройшли у серпні та вересні. Крім того, спілкуємося та збираємо представників шкіл та вищих навчальних закладів, спілкуємося та розказуємо про нашу роботу. Намагаємося достукатися до кожного, дати розуміння, що вони потрібні.
Чи є вже плани, що будете робити після Перемоги?
Так, зараз розробляються національна та регіональна програми відбудови. Там буде також прописані й функції молодіжної політики.
Якою, на ваш погляд, має бути молодь Донеччини?
Активною, небайдужою та відкритою до спілкування. Взагалі, в нас дуже потужна молодь, бо вона щира, вона прагне нових знань, тягнеться до нових ідей. Я дуже пишаюся, коли бачу як працює молодь з Донеччини в інших областях України. Коли мені розповідають, що наші хлопці та дівчата провели захід, якого ніколи не було в тих громадах, це дуже мене тішить. Пишаюсь, що до цього дійшли не місцеві, а саме молоді люди з нашого регіону.
Які плани маєте на майбутнє щодо розвитку молодіжного руху?
План у нас один – рухатися вперед. Коли зранку 24 лютого 2022 до мене стали телефонувати голови молодіжних рад з різних міст Донеччини та питати що робити, я казала, що за нами стоять люди, стоїть молодь, тому ми не маємо права здатися чи щось зробити не так. Тому в майбутньому не плануємо припиняти роботу. Будемо втілювати програми з розвитку бізнесу на Донеччині та за її межами, тому проводимо навчання молоді з його створення. Крім того, плануємо провести курс з медіаграмотності, бо російська пропаганда працює якісно, і ми не можемо це ігнорувати. Також будемо перекваліфіковувати представників молоді, бо багатьом з них можливо доведеться змінити професію. А ще рухатися у напрямку національно-патріотичного виховання. Нам дуже хотілося б продовжити рух «Мирополісу», щоб люди не тільки на Донеччини, а й по всій Україні розуміли своє коріння, нашу українську культуру та традиції, обмінювалися досвідом та підіймали розвиток нашої культури. Також плануємо розпочати вивчати та покращувати знання англійської мови, бо дуже важливо, щоб про нашу країну дізнавалися ще й за кордоном.
Чого, на ваш погляд, не вистачає молодіжному руху в Україні?
Структурованого навчання громадській та волонтерській діяльності. Під час повномасштабного вторгнення багато хто став волонтером, але досі не до кінця розуміє що таке волонтерство. Не розуміють чим має займатися громадський діяч. Тому треба структуровано пояснювати це молоді. Розповідати як можна реалізовувати ідеї завдяки грантовим конкурсам та яку користь принесе це Україні. Бо більшість молоді хоче багато всього робити, але не знають як. Тому я вважаю, що досвічені громадські діячі мають передавати всю необхідну базу молоді.
Де ви знаходите сили, щоб рухати вперед молодіжні ініціативи?
Мене мотивує коли мені телефонують представники нашої молоді та розповідають, що зробили крутезний проєкт, провели цікавий захід та таке інше. У листопаді минулого року після деокупації Святогірська ми зібралися з молоддю в місті. Вони питали тільки про гуманітарну допомогу, більше ніяких потреб не було. У січні в молоді з’явилося бажання розповісти дітям про розмінування, а червні головною проблемою була відсутність молодіжного центру. Вони заявили, що хочуть, щоб молодь у місті розвивалася. Ось це для мене головна мотивація, коли люди попри все, що відбувається на території їхньої громади, на весь жах та тяжкі обставини, що в них є, знаходять сили рухатися вперед та створювати важливі проєкти. Це вже велика перемога. І ось такі перемоги мене мотивують. Багато, хто говорить, що молодь – це наше майбутнє. Але це не зовсім так. Молодь – це наше теперішнє.
Чи плануєте ви повертатися у Краматорськ після Перемоги?
Обов’язково. Насправді я й зараз буваю в місті часто, але остаточно повернусь в Краматорськ, коли відкриють школи, тому що мої діти – школярі й, на мою думку, вони мають право вчитися офлайн, щоб соціалізуватися та спілкуватися з однолітками.
