Підприємець з Краматорська Андрій Свищов під час повномасштабного вторгнення був змушений релокувати свій бізнес, компанію з виготовлення корпусних меблів “Арт-Дизайн”, до столиці. Попри виклики війни та необхідність починати все з нуля, він зумів відновити справу і продовжує працювати в Києві. Як він впорався з цією непростою ситуацією та перед якими труднощами постав, Андрій розповів журналісту “Pro100Media”.
З чого почався ваш шлях у меблевому бізнесі?
У 2012 році я офіційно зареєструвався як ФОП і почав займатися виробництвом корпусних меблів. До цього я теж працював у цій сфері, був керівником Краматорської філії компанії “Кронас”, яка займалася постачанням меблевої фурнітури та комплектуючими для виробництва корпусних меблів.
З якими викликами у бізнесі ви стикнулися до повномасштабного вторгнення?
Я організовував бізнес з нуля, тому шукав клієнтів, заводив клієнтську базу, закуповував обладнання, в офісі обладнав виставковий зал та шоурум. Все це вимагало великих вкладень, тож довелося брати кредит у банку. Почав шукати співробітників, підбирав під себе людей, які можуть оперативно вирішувати поставлені завдання. А це теж сили та ресурси. У принципі, процедури стандартні для всіх підприємців, але на початку було складно.
Бізнес розвивався, я бачив перспективи. У 2014 році, коли до Краматорська увійшли терористи Гіркіна, я на кілька місяців бізнес заморозив. Разом із сім’єю ми виїхали до Гостомеля. Після звільнення повернулися до Краматорська, я відновив роботу “Арт-дизайну”.
Справи почали налагоджуватися. Багато в чому внаслідок того, що до Краматорська з окупованих міст приїхало багато людей, які обживалися на новому місці. Хтось купував житло, хтось орендував, тому потрібні були меблі. Загалом 2015-2016 роки у цьому плані були дуже насиченими.
Крім того, безплатно ми робили меблі для Краматорського прикордонного загону: ліжка, тумби, платтяні шафи, вішалки. На той момент на виробництві працювало понад 10 співробітників.
У 2020 році роботу підкосила епідемія коронавірусу, кількість замовлень знизилася, тому частину співробітників довелося звільнити, провести реструктуризацію. Але ми продовжували працювати та навіть розширили асортимент продукції.
Що змінилося у 2022?
На початку повномасштабного вторгнення ми з родиною переїхали до Дніпра, через декілька місяців перебралися до Києва. Перед цим повернулися до Краматорська, щоб забрати обладнання, виставкові меблі, фурнітуру та інше. Вийшло декілька вантажних машин.
У столиці спочатку орендували приміщення під цех у Дніпровському районі, упорядкували, перевезли туди все необхідне. Згодом орендували ще одне приміщення під офіс.
По суті, ми розпочали все спочатку. Завдяки старим клієнтам, з якими я співпрацював ще до повномасштабного вторгнення, почали брати замовлення наприкінці 2022 року. Трохи вклалися в рекламу, але більше працювало “сарафанне радіо”.
Так ми почали співпрацювати з кількома київськими благодійними фондами, робити меблі для пільгової категорії громадян та переселенців. З цими фондами працюємо досі. Також робимо меблі для лікарень, кабінетів психологічної допомоги у пологових відділеннях
2022 рік, звісно ж, був дуже важким. Ми тільки вставали на ноги. Минулого року справи потроху почали налагоджуватись. Нині робота є. Окрім співпраці з благодійними фондами беремо участь у тендерах, деякі виграємо.
Чи вдалося за час переїду придбати нове обладнання?
Так, ми купили фрезерний та лазерний станки. Перший – за гроші державного гранту за програмою “Є робота” у 2022. Нам виділили 250 тис. грн. Другий купили у 2023 році на грант, здобутий від Міжнародної організації з міграції. Станок обійшовся нам у 4,5 тис. євро.
Хто зараз ваші основні клієнти?
Благодійні фонди, громадські організації, фізичні особи, які просто замовляють меблі додому та приватні підприємства. Державні установи менше роблять замовлень.
Наприклад, буквально минулого тижня здали квартиру “під ключ”. Люди купили житло у новобудові, а ми повністю її меблювали.
Які саме меблі виготовляєте?
Ми працюємо тільки у напрямку корпусних меблів. Сюди можна віднести кухні, шафи-купе, комоди, розстібні шафи, ліжка, тумби, дитячі, офісні меблі, торгове обладнання для магазинів.
Як можна зробити замовлення?
У нас є сторінки у фейсбуці та інстаграмі, туди можна писати та дізнаватися всю інформацію.
Чи багато краматорців зараз залишаються вашими клієнтами?
Не скажу, що багато, але є. І не лише краматорці, а й жителі інших міст Донецької області, які починають нове життя у Києві та області.
Як зараз проходить ваш звичайний робочий день?
Приїжджаю до офісу, ми збираємось з хлопцями на нараду. Вони розповідають мені план роботи на день. Потім розходяться на робочі місця. Якщо потрібно їхати на об’єкт, беруть інструменти та їдуть. Якщо потрібно робити щось у цеху – займаються цим.
Я займаюся поточними питаннями: закупівлею матеріалів, фурнітури, веду переговори з клієнтами, готую документи, розв’язую фінансові питання. Можу поїхати на об’єкт, зняти заміри. Загалом щодня все по-різному.
Які плани у вас на найближчий час?
Хотілося б вийти на довоєнні обсяги виробництва та додати стабільності в роботу, бо бувають моменти, що її мало. А це, звичайно, відбивається на доходах працівників.
А взагалі хочеться спокою, бо не завжди вдається повноцінно попрацювати, то тривога, то відсутність світла, як було 2023 року.
Ви плануєте повертатися до Краматорська?
Потрібно, щоб у місті був мир, спокій. Швидше за все, повністю ми не повертатимемося, розглядаємо лише додаткове виробництво в Краматорську. Все, що є в Києві, ми не покинемо, бо за 2,5 роки багато всього було зроблено. Якщо в Краматорську будуть умови для роботи, не буде обстрілів, у місто повернуться люди, то чому ні?
Я кілька днів тому повернувся з Краматорська. Скажу так: в нових реаліях життя там меблі нікому не потрібні. Я спілкувався з місцевими меблярами та своїми колишніми працівниками, які там залишаються, вони розповідають, що замовлень мало. Тому зараз не бачу економічної обґрунтованості для повернення. Як буде далі – побачимо. Можливо, держава буде впроваджувати програми для повернення бізнесу в регіон, тому, що мені здається, багато хто вже влаштувався на новому місці й не захоче повертатися.
