Журналісти Pro100Media зустрілися із Олександром Гончаренком та розпитали голову про ситуацію в місті, найважчі випробування за останні два роки і те, що зараз необхідно зробити для підтримки громадян.
Зараз як очільник військової адміністрації ви можете приймати рішення щодо життя міста самостійно. Чи є в вашому оточенні люди, чиїй думці ви довіряєте, до яких прислухаєтесь? Розкажіть про них.
Насамперед люди, яким я довіряю – це люди, які працюють в моїй команді. Це мої заступники, це керівники відділів, управлінь Краматорської міської ради, які підпорядковані військовій адміністрації. Це безумовно й усі керівники комунальних підприємств. Якби не було довіри, вони б безумовно не працювали. Також плідна праця в нас безумовно з Краматорською райдержадміністрацією. Безумовно ми маємо довіру та співпрацюємо з керівництвом Донецької обласної військової адміністрації.
Раніше ви не були повʼязані з роботою в умовах воєнного стану та прифронтового міста. Що за ці два роки стало найважчим у вашій роботі?
Знаєте, найважчим за ці роки стало бачити те як гинуть та отримують поранення люди, місцеві мешканці, які страждають від ракетних обстрілів. Дуже важко бути присутнім на похоронах наших краматорців, які загинули в лавах ЗСУ. І не менш важче після кожного обстрілу відновлювати роботу того чи іншого зруйнованого об’єкта або усувати ті чи інші ушкодження, які виникли. Це додалось додатково до роботи, яку ми виконували до повномасштабного вторгнення.
Як зараз влада співпрацює з місцевим бізнесом? Скільки податків було сплачено у минулому році та яка різниця у показниках з 2022 роком?
Давайте будемо казати відверто, промисловість у нас була зупинена ще в березні 2022 року. Два роки тому. Але, незважаючи на це, ми знаходимося в постійному контакті з власниками, з керівниками великого, середнього та малого бізнесу. Йдеться як про питання релокації, вивозу того чи іншого обладнання, бронювання працівників, так і в плані підтримки військових. Здебільшого залишився малий бізнес – це торгівля, сфера послуг, аптеки, заправочні мережі, кав’ярні та ресторани. В них виникають питання і щодо бронювання працівників, постачання енергоносіїв, забезпечення водопостачанням та електрикою. У бізнеса виникають і складнощі щодо сплати за комунальні послуги. Місяць тому ми прийняли рішення про зниження ставок на оренду та сплату податку на землю на рівні 50%. Це і підтримка бізнесу, який постраждав і має руйнування та забруднення земельних ділянок небезпечними речовинами. Тоді цей бізнес отримав взагалі 100% пільги на законодавчому рівні. Але що зробили ми. Краматорськ – це перша громада, яка надала бізнесу 50% знижку на сплату податку на орендовану землю з 1 січня 2024 року. Наприкінці року повернемося до цього питання чи продовжувати ці знижки. Залежить від багатьох питань.
Чи контактуєте ви з власниками великих підприємств?
З власниками підприємств постійно контактуємо. Як щодо питань бронювання, так і подачі теплоносіїв та інших ресурсів. Щодо сплачених податків, міський бюджет. В цьому році очікувані податки в міський бюджет складуть 745 млн грн. Це плюс-мінус половина від надходжень, які ми отримали у 2021 році. Другу половину ми отримаємо у вигляді дотацій вирівнювання з державного бюджету.
Чи є у вас думки щодо того, як повертати підприємців у місто після війни? Навіть якихось невеликих підприємств. Як вважаєте, скільки часу потрібно, аби відновити довоєнний рівень сплати податків?
Враховуючи близькість фронту, а це 20 км, Часів Яр – найближча точка зіткнення, то зі зрозумілих причин це зараз неможливо. Ракетні обстріли, зокрема останній вказують на те, що повернення буде неможливим, доки лінія фронту не відсунеться далі. щоб не було ризиків ракетних обстрілів, які сьогодні відбуваються. Тому сьогодні мова не йде про повернення великого та середнього бізнесу.
Але повертаються люди. Велика кількість краматорців повернулась у місто, менша частина ще залишається в евакуації. Що ви думаєте з цього приводу?
Повернення мешканців міста призупинилось. На сьогодні маємо на рівні 35-38% довоєнного рівня громадян. Це близько 75 тисяч людей від 210 тисяч, які були до вторгнення. Масштабне повернення відбулось наприкінці 2022, на початку 2023 років після звільнення Ізюму та Лиманської громади. Після цього було повернуто газопостачання перед початком опалювального сезону. Ми фіксували повернення людей по певним показникам: мобільний зв’язок, об’єми твердих побутових відходів, які ми вивозимо, споживання води. У квітні після обстрілу залізничного вокзалу фіксували кількість населення на рівні 35 тисяч. А сьогодні повернулось ще 40-45 тисяч.
Чи не своєчасним було повернення?
Моя особиста думка, на сьогодні ще ризиковано повертатися. Можна казати, що ракети літають по всій країні. Але не треба забувати, що відстань до фронту дозволяє ворогові обстрілювати постійно і неочікувано такі міста як Дружківка, Слов’янськ, Краматорськ, Костянтинівка з різних артилерійських систем. Вони летят до 40 км. На щастя, нас зараз не обстрілюють з ракетних систем залпового вогню, але ж протягом двох років таких випадків було чимало. “Торнадо”, “Смерч”, “Ураган” – це найстрашніше і це ті ризики, які на сьогодні є. І це те, чим ми відрізняємось від таких міст як Дніпро, Полтава, які перебувають подалі від фронту.
У місті багато пошкоджених шкіл та дитсадків. Наразі проводяться ремонтні роботи. Поясніть доцільність виконання цих робіт? Лінія фронту і досі близько і ці споруди все ще залишаються у зоні небезпеки.
На цю тему можна довго сперечатися. Моя думка і думка моєї команди полягає в тому, що поки місто живе, поки мешканці мають всі необхідні ресурси, доки здійснюються пасажирські перевезення і нам по силах підтримувати інфраструктуру було б дуже прикро не проводити ті відновлені роботи, які ми проводимо протягом останнього року. Так, ми це не робили у 2022 році. Але як було звільнено Лиман та Святогірськ було прийняте рішення робити відновлювальні роботи. Уявіть, що буде, якщо нічого не робити з дорогами, мостами, пошкодженими об’єктами? Ми просто їх втратимо потім назавжди і будемо витрачати не десятки, а сотні мільйонів. І де нам їх шукати? Тому було прийняте рішення, доки ситуація дозволяє, незважаючи на всі ризики, що об’єкти будуть відновлюватися аби уникнути ще більших ушкоджень та руйнувань, насамперед систем водопостачання, систем теплопостачання. Щоб утримати ці об’єкти в нормальному стані аби колись в ці об’єкти могли повернутись діти. Станом на сьогодні, не зважаючи на ризики, це доцільно. Якщо ризики зростатимуть, якщо будуть додаткові пошкодження, роботи будуть зупинені і ремонтуватимуть лише дороги.
Раніше ви не стикалися по вашій діяльності з такими випробуваннями. Якщо б ви знали приблизно, що буде настільки важко, ви б з огляду на сучасні події погодились на цю роботу на посаді очільника громади?
Важко сказати, яке рішення було б прийняте. У 2020 році я про це явно не думав. Виходячи з сучасних реалій, на це питання коректно відповісти було б важко. Ми виходимо з точки зору того, що треба робити зараз. Нас обороняють Збройні сили на лінії фронту і їм найважче всього. Ми маємо піклуватися про людей, виконувати завдання, які нам ставлять військові щодо допомоги і в плані захисту. Та головне, щоб було якомога менше жертв обстрілу. І, навіть, якщо такі будуть, треба робити миттєво все, щоб зменшити наслідки цих обстрілів.
Якщо припустити, що ми перемагаємо, закінчується війна і згодом призначаються нові вибори. Ви подаватимете вдруге власну кандидатуру на виборах?
Навіть про це не хочеться сьогодні думати і це явно не на часі. Ми точно віримо в ЗСУ і нашу Перемогу. Який буде настрій потім – невідомо. Але знаєте, я за крісло не тримаюсь. За що я ніколи не тримався – це за якісь крісла. Я працював на підприємстві понад 20 років і не тримався за це крісло, за це – так само. Ми маємо робити те, що передусім необхідно. Допомагаємо людям, надаємо гуманітарну допомогу, забезпечуємо життєдіяльність інфрастуктури. Це найважливіше зараз, а все інше буде потім.
