У грудні 2022 року підприємець Максим Дереза з донькою Марією відкрили в Краматорську заклад швидкого харчування «Burger&Coffee». Він так сподобався місцевим, що через деякий час краматорці вирішили розширити бізнес. Так в Краматорську з’явився ще один заклад – «BEE.F.REE», де кожен охочий може насолодитися смачними ставами авторської кухні та провести вечір у затишній атмосфері.
Максим Дереза розповів про те, як це розпочинати власну справу під час війни та з якими викликами його бізнес стикається кожен день.
Ви вже 9 років живете у Києві. Чому вирішили переїхати?
В Краматорську в мене було своє туристичне агентство “Делюкс Вояж”. У 2014 році місто було окуповане. Деякий час ми прожили з родиною під окупацією, потім вирішили виїжджати з міста, тому що не бачили перспектив. Київ нам сподобався, це велике місто з розвиненою інфраструктурою, новими можливостями та поглядами. Тому, коли Краматорськ деокупували, ми вирішили все ж таки залишитися в столиці. Тут ми відкрили філіал турагентства та розпочали бізнес на новому місці.
Що зараз с турагентством?
До повномасштабного вторгнення ми працювали у двох містах – Краматорську та Києві. Зараз офіс у Краматорську зачинений, в Києві теж відмовились від оренди приміщення. “Делюкс Вояж” працює, але в дистанційному режимі. Співробітники переїхали в інші міста та країни, тому сьогодні так простіше. Але я не можу сказати, що зараз це бізнес. Бізнес в моєму розумінні – це коли ти можеш будувати та управляти системою, розвивати її. У сфері туризму сьогодні я цього не бачу.
Як виникла ідея відкрити заклади харчування в Краматорську?
Я почав замислюватись, чим можна зайнятися ще, враховуючи реалії війни. Чоловік моєї доньки пішов добровольцем на війну, багато бував в Краматорську. Донька теж часто в місто приїздила, хоч й на той момент мешкала у Харкові. Через деякий час вона розповіла мені, що в Краматорську залишилося небагато закладів харчування, запропонувала запустити тут бізнес. Так, 17 грудня минулого року на вулиці Парковій ми відкрили «Burger&Coffee».
Справи пішли добре, я почав заглиблюватися в цей бізнес, цікавитися що та як можна зробити, відвідувати різноманітні заходи. Зрозумів, що бізнес не важкий, єдине, що на старті треба відразу гарно вкластися. Через деякий час ми вирішили відкрити ще один заклад громадського харчування у Краматорську. На той момент вже чітко розуміли що хочемо бачити та що буде актуально для міста. Тому робили так, щоб було швидко, смачно та з гарним сервісом. Хотіли, щоб кожне блюдо готувалося виключно для кожного гостя, а не було заморожено в холодильнику.
Нехай не ображаються на мене колеги, які займаються тим самим бізнесом, але сьогодні в Краматорську хорошого сервісу майже немає. У більшості випадків ти отримуєш посередній продукт без сервісного упакування. Після життя у Києві це дуже впадає у вічі. Я розумів, як все має виглядати й на чому потрібно робити акцент.
Таким чином ми запустили новий проєкт «BEE.F.REE». Зробили там усе, як ми й хотіли, тож цілком задоволені результатом. Надалі нам хотілося б розвивати подібний концепт, але не робити точнісінько як у Краматорську, а адаптуватися під потреби жителів міста, в якому заклад відкриватимемо, враховуючи конкурентний ринок. Таку маємо мету на майбутнє.
Що можна скуштувати в «Burger&Coffee» та «BEE.F.REE»?
В «Burger&Coffee» є два основні продукти: професійно зроблена кава та смачні бургери. Можна випити каву в закладі, можна взяти з собою. Для бургерів використовуються тільки свіжі продукти за адекватні гроші.
В «BEE.F.REE» меню більш розширене. Там теж великий асортимент кави та кавових напоїв, різноманітний чай, глінтвейн. Але основне тут – саме їжа. Є основні м’ясні блюда, гарніри, салати, бургери та хот-догі. Все готується на грилі для кожної людини окремо за короткий час.
Взагалі ідея в тому, що гості можуть самі комбінувати те, що хочуть скуштувати, обрати з великого різновиду блюд. А ще ми використовуємо одноразовий посуд, якщо людина хоче поїсти в закладі та запаковуємо все в термопакети, якщо бере їжу з собою.
Ми працюємо над тим, щоб їжа дійсно була смачна, тому використовуємо тільки свіжі продукти з яких наші професійні кухарі готують страви. А ще намагаємося забезпечити кожного гостя гідним сервісом, дати йому позитивні емоції в ці тяжкі для Донецької області часи. Тому що людям, які зараз живуть в Краматорську реально не вистачає тепла. Адже у місті відчувається певна напруга серед місцевих мешканців. Тому коли до нас приходять гості, ми намагаємося створити для них добру, світлу атмосферу. Намагаємося, щоб кожен пішов від нас задоволеним.
Також у нас працює сервіс доставки. На сайті можна вибрати все, що сподобається, оплатити карткою їжу та відразу доставку. Якщо замовлення більше ніж на 1000 гривень, доставка буде безплатною.
Який фідбек ви одержуєте від своїх гостей?
У соцмережах ми бачимо, що люди добре відгукуються про наші заклади. Ми намагаємося, щоби поганих відгуків не було. Зрозуміло, що всі люди різні й щось може не сподобається. Але все можна швидко виправити. Загалом у цьому бізнесі, на відміну від туризму, дуже легко виправляти свої косяки, навіть якщо це й не твоя помилка.
Наприклад, нещодавно програма неправильно порахувала вагу страви. Порахувала вагу всіх інгредієнтів в сирому вигляді, а не повної страви. Гість забрав її, вдома перевісив та написав негативну публікацію у фейсбуці. Я поспілкувався з хлопцем, пояснив усе. Як вибачення видали йому сертифікат на 1000 гривень, він набрав страв і пішов задоволений.
Але загалом я бачу, що людям подобається, як наші заклади виглядають зовні, як дівчатка працюють і спілкуються з ними, задоволені якістю страв. Вважаю, що ми даруємо добрі емоції людям, які до нас приходять.
Які складнощі виникали через відкриття закладів під час війни?
З Краматорська під час повномасштабного вторгнення виїхало багато людей і коли ми шукали будівельників, були обмежені в пропозиціях. На жаль, мало компетентних спеціалістів залишилося у місті.
Другий момент: зменшилася кількість постачальників, які готові привозити продукти. Та й вартість продуктів у Краматорську вища, ніж у тому ж Києві.
Ще мене насторожує можливий блекаут. Одна справа коли ми відкрили “Burger&Coffee” і нам знадобився один невеликий генератор, тому що обладнання тут менше. Інша – забезпечити роботу «BEE.F.REE», де потрібний генератор більшої потужності. На нього потрібна велика сума грошей і окупиться він нескоро. Але при цьому ми можемо практично не використовувати його.
В принципі, по всій Україні така проблема, але саме в нашій справі найбільш гостро стоїть, бо потрібно, щоб одразу працювало багато обладнання.
Звісно, лякають й прильоти. Просто коли ти живеш у Києві та чуєш сигнал повітряної тривоги, ти маєш час підготуватися, спуститися в укриття. Плюс місто захищає потужне ППО, яке практично всі російські ракети збиває. А у Краматорську повітряні тривоги живуть одним життям, а ракети іншим. Вони будь-якої миті можуть прилетіти.
Відзначу й особливість цільової аудиторії у Краматорську. В основному зараз наші гості постійно не перебувають у місті. Це люди, які у Краматорську проїздом. Тому ми навіть таргетингову рекламу не можемо запустити у соцмережах та гуглі.
Потрібно, щоб гість прийшов, скуштував страву, потім порекомендував тебе своїм друзям. Загалом це просування завдяки “сарафанному радіо”. Але всі інструменти для реклами та просування, які можна використовувати в обставинах, що склалися, ми практикуємо, певну суму витрачаємо на рекламу. Тому що помітили: як тільки реклами немає, відвідуваність помітно падає.
Як вам вдається на відстані підтримувати зв’язок с персоналом закладів?
У мене донька живе у Краматорську. Ми спільно з нею займаємося цим бізнесом. Та в нас, в принципі, і команда зібралася гарна, це адекватні люди, яких не потрібно постійно контролювати. Але донька все одно буває у закладах щодня, оперативно розв’язувати питання, які можуть виникнути безпосередньо на місці, працює з постачальниками. Звичайно, сфера громадського харчування – це бізнес, яким важко керувати на відстані.
А ви часто буваєте в Краматорську?
Так, я буквально кілька днів тому з Краматорська повернувся, їздив на кілька днів у справах. До повномасштабного вторгнення їздив до Краматорська приблизно раз на місяць. Та й то переважно через те, що мене тягнуло до близьких людей. А коли почалася велика війна багато хто виїхав. Тож довго у місті не був.
Зараз у Краматорську бізнес, донька живе, але я все одно не так часто приїжджаю, як раніше. Але, наприклад, коли ми готували до відкриття «BEE.F.REE», місяць прожив у Краматорську. Потрібно було контролювати будівництво, займатися закупівлею матеріалів. Потім я поїхав у Київ і ось через два місяці знову приїжджав.
17 грудня буде річниця відкриття Burger&Coffee, тому теж планую поїздку до Краматорська, хочу побачитися з колективом.
Не скажу, що зараз маю велику потребу в поїздках, це більше данина поваги людям, які працюють у нашій команді, щоб морально підтримати їх. Ну і, звісно, це можливість побачити доньку.
Скільки людей зараз працюють у вашій команді?
Десять, у двох закладах.
Якщо в Краматорську буде неможливо продовжувати бізнес, ви розглядаєте варіант релокації?
Я цим займатись не буду. Якщо все обладнання буде ціле, ми його заберемо та поїдемо, відкриємо заклад в іншому місті. Але брати участь у держпрограмах із релокації не будемо.
Коли розпочалася війна, у мене виникла ідея відкрити інтернет-магазин. Я подав заявку на державний грант, але мені відмовили. Тому зараз мені це не цікаво, надто багато мороки та нюансів. А якщо проблеми виникнуть, вирішуватимемо їх у міру надходження.
Які плани маєте на майбутнє?
Наступного року, навесні чи влітку, ми хочемо запустити ще один проєкт. У якому місті ще не думали, але за концепт візьмемо «BEE.F.REE».
Концентруватися лише на Краматорську не хочемо. Минулого року ми обрали це місто, бо тут є сприятливі умови для бізнесу. Є цільова аудиторія і практично немає конкуренції для нашого формату, до того ж швидка окупність бізнесу. Але не хочеться сидіти на місці, плануємо розвиватись.
Що порадите людям, які планують розпочати бізнес в Україні під час війни?
Розпочинати, але з розумінням того, що війна може затягтись надовго. Коли почалося повномасштабне вторгнення, зрозуміло, що у всіх головах був повний хаос. Незрозуміло куди тікати, що робити, росіяни лізуть звідусіль. Бізнес руйнується, логістика руйнується, все закрито.
Зараз вже є розуміння ринку. Звичайно, все може змінитись, але особисто я розумію, що війна може затягтися на роки. Та і ясно, що завтра вона не скінчиться. На жаль, росіянам вистачить ресурсів продовжувати її. Вони можуть уповільнити інтенсивність, але продовжать воювати. Тому кожному потрібно поставити собі питання: “Що я робитиму весь цей час?”.
Насправді досі багато людей ще продовжують жити в “режимі очікування”. Виїхали з міста, планують перечекати та повернутися, а потім, вважають, все буде так, як було до 24 лютого 2022 року. Але я думаю, “перечекати” – це неправильна стратегія. Потрібно розвиватись, чимось займатися. Розуміти, що обставини змінилися і це надовго. І якщо ти бізнесмен, треба вивчати той напрямок, який буде, у вашому розумінні, актуальним та загалом навчиться жити у стані війни.
“Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.”
