Ще у 2014 році Краматорськ зіткнувся з жахіттями війни. Однією з перших жертв проросійських бойовиків став місцевий волонтер Василь Нестеренко. Його історія, розказана журналісту “Pro100Media» краматорцем Андрієм Кравченком, нагадує нам про героїзм і самовідданість людей, які поклали свої життя заради вільного Краматорська.
В період, коли наше місто опинилося під загрозою, Василь вирішив не залишатися осторонь і збирав гуманітарну допомогу для військових. Його сміливість та рішучість можуть стати прикладом для багатьох.
«Василь був людиною багатьох захоплень: мав власну майстерню з ремонту сільськогосподарської техніки, активно займався спортом, відвідував спортклуб “Антей”, був відомим мотогонщиком. Продовж багатьох років брав участь в мотокросах в Україні та за кордоном.
У квітні 2014 року в Краматорську вже проходили проросійські мітинги. Тоді для наших військових, які були заблоковані “ДНРівцями” на території аеропорту, ми збирали гуманітарну допомогу. Василь вдвох з іншим волонтером погодився відвезли допомогу військовим на першотравневі свята. Він взагалі нічого не боявся, навіть до “ДНРівців” сам “чіплявся”, сперечався, запитував про незручні для них речі, відкрито висловлював свою позицію.
Василь відвіз гуманітарку, та коли повертався, на ворожому блокпості стояли якісь маргінали. Вони пропустили Василя, але за його автівкою поїхали вже «упаковані» бойовики. “ДНРівці” наздогнали Василя в місті, “підрізали” на дорозі, висадили й забрали авто. Він тоді звернувся до міліції та розповів про це. Василь бачив, що його автомобіль стоїть біля виконкому, який вже захопили бойовики, тому писав заяву й туди. Машину чоловіку не повернули, проте віддали особисті речі та документи з неї.
Декілька днів Василь жив звичайним життям, спілкувався з друзями, відвідував спортзал, а потім до нього додому прийшли якісь люди у цивільному одязі. Вони представилися правоохоронцями та попросили пройти з ними. Чоловік відмовився.
Згодом Василь сам звернувся до міліції, хотів взяти довідку про те, що в нього конфіскували авто, але його там затримали. Далі доля волонтера деякий час була невідома. Дружина Ірина казала, ще телефон Василя не відповідав декілька днів після того, як він побував у міськвідділі міліції Краматорська. Вона шукала чоловіка там, але жінці сказали, що не знають де Василь. Жінка побачила одного з міліціонерів, який напередодні був у них вдома. Він сказав, що Василь був у нього, але поговоривши, “пішов у спортзал”. Через три дні жінка написала заяву про зникнення. Згодом у соцмережах з’явилася інформація, що Василя переправили до Слов’янська, однак підтверджень цієї інформації не було.
Пізніше, вже після деокупації Краматорська, один з “міліціянтів”, який перейшов на бік ворога, заявив під час допиту: “З Васею ми жорстоко вчинили”. Можливо, Василь у Гіркіна опинився чи в когось з інших терористів. Але відомо, що він був закатований до смерті. Ось вже 11 років з нами немає цієї чудової людини.
Василь був справжнім волонтером за покликом. Думаю, ми маємо пам’ятати таких людей, що віддали своє життя за наше рідне місто та не боялися відстоювати свою громадянську позицію”, – розповів Андрій Кравченко.
