Чоловік помер в результаті загострення хвороби.
Волонтерити киянин Сергій став з самого початку вторгнення 2022 року. На Донеччину він приїжджав ще наприкінці лютого. Привозив гуманітарну допомогу. Потім допомагав евакуйовувати людей з пригородів Києва, їздив попри всі ризики до майже оточеного Чернігова. Про це PRO100Media розповіла дружина волонтера Олена.
Спочатку Сергій планував вступити до лав ЗСУ, проте не був придатний до служби через стан здоров’я. Тому він став активно допомагати біженцям тим, що вмів робити найкраще — вивозити їх на власній автівці.
- Ми жили у Шостці Сумської області. А коли сталося вторгнення Сергій знаходився в Києві, звідки він сам родом. Він вирішив піти у сили територіальної оборони та його не взяли. Почав вивозити людей з Бучі, Ірпеня.
Згодом він не міг знайти собі місця, планував займатися далі евакуацією. Попросив мене дізнатися, де він може ще бути корисним. Я теж співпрацювала з волонтерами. Я сконтактувала його з людьми, які шукали тих, хто погодиться евакуювати мешканців Чернігова. На той час там була складна ситуація, було дуже важко. Згодом Сергія запросили до Дніпра і так він незабаром опинився у Краматорську, – згадує жінка.
Рятував інших, а себе не зберіг
Олександр Іванов, координатор Громадської асоціації “Все Буде Добре” у Краматорську познайомився з Сергієм у квітні 2022 року.
- У квітні він приїхав рятувати громадян до нас. Це було за тиждень після обстрілу ворогами залізничного вокзалу. Волонтери сідали в автобуси, завантажувалися гуманітарною допомогою, а назад везли людей. Був постійний потік охочих евакуюватися звідси. Поступово Сергій став невід’ємним елементом нашого колективу. Щодня безперервно він чітко та вчасно виїжджав до Слов’янська, Миколаївки, Сіверська, Бахмуту на евакуацію. Бував у Лисичанську та Сіверодонецьку. Практично до грудня місяця виходив на евакуацію, – розповідає Олександр Іванов.
На Донеччині Сергій швидко влився в новий колектив. Його добре знали як волонтери, які займалися евакуацією, так і ті, хто працював в інших напрямках. Усі хто його знав, згадують його як привітну людину, досвідченого водія та волонтера з великим серцем. Напевно важко перелічити, скількох людей Сергій встиг врятувати.
- Він їздив під обстрілами, ризикував власним життям. Хвороба розвинулася внаслідок компресійної травми внутрішніх органів. Її він отримав в процесі евакуації. Був обстріл, уламок потрапив у бронежилет. Плита керамопластику затримала уламок, проте Сергій все ж був травмований. Це сильно вплинуло на його здоров’я, – розповідає краматорський волонтер Богдан Зуяков.
Поступово Сергієві ставало зле, він скаржився на болі у внутрішніх органах. Його госпіталізували в Краматорську та виявили виразку дванадцятипалої кишки. Згодом перевели до Харкова та діагностували рак підшлункової залози. Родина та волонтери допомагали йому та підтримували Сергія фінансово, збирали кошти на лікування. Проте хвороба виявилася сильнішою. А 20 лютого він помер у Краматорську.
Похорон Сергія Однокопилого відбувся 22 лютого на Іванівському цвинтарі. Прощалися з ним не лише члени родини, а й багато волонтерів, з якими війна звела Сергія протягом минулого року.
