Світ має знати: українці запустили онлайн-акцію “Слава Україні!”

Українці масово постять в соцмережі слова “Слава Україні!”, “Герою слава!” і “Героям Слава!”. У такий спосіб вони намагаються привернути увагу світу до вбивства українського військового, який потрапив у полон до російських окупантів і був розстріляний після того, як вигукнув гасло “Слава Україні!”.

Нагадаємо, в понеділок, 6 березня, в мережі з’явилося відео розстрілу українського військового. На відео, знятому окупантами, український війсковий стоїть без зброї та курить. Голос за кадром каже операторові: “Знімай його”. Полонений каже “Слава Україні”, після цього його розстрілюють. 

За попередніми даними, загиблим може бути військовослужбовець 30-ї окремої механізованої бригади Тимофій Миколайович Шадура. Тимофій Шадура вважається зниклим безвісти з 3 лютого 2023 року після бойових дій в районі міста Бахмут. Наразі тіло військовослужбовця знаходиться на тимчасово окупованій території. Остаточне підтвердження щодо особи буде встановлено після повернення тіла та проведення відповідних експертиз.

Користувачі соцмереж постять скриншоти з відео зі стратою полоненого українця, опублікованого його вбивцями, та ілюстрації, присвячені цьому воєнному злочину.

Відповідні теги #СлаваУкраїні, #GlorytoUkraine, #Slava Ukraini тощо вже вийшли в українські та світові тренди в Twitter.

До онлайн-флешмобу приєднались і українські політики. Допис зі словами “Герою Слава! Героям Слава! Слава Україні!” опублікував президент Володимир Зеленський. Зі словами “Героям Слава” – прем’єр-міністр Денис Шмигаль, віце-прем’єр і голова Мінцифри Михайло Федоров та інші урядовці.

Підтримав акцію і начальник Краматорської МВА Олександр Гончаренко.

“І прийде час, коли один скаже: «Слава Україні!», а мільйони відповідатимуть «Героям слава!»- напсав він у фейсбуці.

Долучився до акції ще й голова Донецької області Павло Кириленко.

“Героям слава! Ворогам – помста. За все скоєне!”, – написав він, розмістивши малюнок Нікіти Тітова.

Інтерфейс додатку обновила також логістична компанія “Нова пошта”.

Підтягуються і західні політики. Приміром, акцію вже підтримав відомий прихильник України, старший радник Конгресу США Пол Массаро.

Голова МЗС України Дмитро Кулеба назвав відео із беззбройним українським військовополоненим, страченого російськими військами лише за слова “Слава Україні”, “жахливим”. Він закликав Міжнародний кримінальний суд розслідувати злочин окупантів.

Зауважимо, гасло “Слава Україні!” і відповідь “По всій землі слава!” використовувалось ще в середовищі харківської української студентської громади у кінці XIX століття.

Того самого, на базі якого у 1900 році виникла Революційна українська партія (РУП) – перша модерна українська політична партія під російською займанщиною. Перше відоме згадування гасла пов’язане саме із цим середовищем.

У 1917 році за часів української революції на мітингах найчастіше лунали гасла «Хай живе автономія України!», «Хай живе демократична республіка! Слава Україні!». Ба більше, «Слава Україні!» скандували українці навіть на робітничих протестах у Детройті та Іркутську. Фразу підхопили й церковники, які разом з Україною прославляли й Бога; нею в багатьох куточках країни зустрічали проголошення Першого універсалу Центральної Ради України, під неї носили на руках Скоропадського, Петлюру і Грушевського під час першого українського з’їзду південно-західного фронту. У липні 1917 року вигук «Слава Україні!» лунав із першого корабля Чорноморського флоту з жовто-блакитним прапором.

Під час Радянсько-української війни з цим гаслом ішли на фронт і ним же відповідали на вимогу ворога здатися. Воно було популярним у різних середовищах: серед пластунів Галичини і Волині; сердюки війська Скоропадського вигукували «Слава Україні!», а відповіддю була «Гетьману Слава!»; чорні козаки УНР віталися «Слава Україні!» — «Козакам Слава!», у холодноярівців (представників самопроголошеної республіки на території сучасної Черкаської області) казали «Слава Україні!» — «Україні Слава!». До речі, саме в Холодному Яру у 2017 році встановили пам’ятник гаслу. У 1920 році вітання «Слава Україні!» було офіційно затверджено в Армії УНР.

Сучасні «Слава Україні!» — «Героям Слава!» з’явилися в другій половині 20-х років ХХ століття в «Легії українських націоналістів». Пізніше це вітання уподобали в ОУН (Б) (бандерівській групі Організації українських націоналістів). Фраза «Слава Україні!» стала досить резонансною в другій половині 1930-х, коли ті, хто її вигукував під час Львівського і Варшавського процесу, навіть отримували за це покарання. Але з поширенням записів судових засідань ширилосся і вживання гасла у всьому світі. На Зборах 1941 року оунівці затвердили його офіційно. Однак із придушенням повстанського руху в Україні радянська влада заборонила і використовувати слова «Слава Україні!» — «Героям Слава!».

Відродження гасла припало на кінець 80-х і початок 90-х років ХХ століття. «Слава Україні!» — «Героям Слава!» залунало на мітингах і протестах за незалежність України на Галичині, Закарпатті, під час Революції на граніті в Києві, куди з’їхалися з усієї України. Тоді ж гасло доповнили вирази «Слава нації! Смерть ворогам!» і «Україна понад усе!».

У молоді «Слава Україні!» більше асоціюється з Помаранчевою революцією 2004 року, Революцією гідності 2013–2014 років, АТО на сході країни, а тепер — ще й із війною проти росії у 2022 році. У 2020 році Парламент офіційно затвердив «Слава Україні!» як вітання в ЗСУ та Поліції.

Всотавши в себе стільки подій і років української історії, «Слава Україні!» беззаперечно виправдовує свою сакральність для нації. Наші предки вірили, що Слава приходить тільки до тих, хто шанує пам’ять і Дерево роду. Ми ж навіть у гаслах і вітаннях несемо свою історію, тож скоро обов’язково переможемо.

“Невимовно боляче, що привід для цього поста — загибель Героя, якого цинічно стратили окупанти. В черговий раз ми побачили, з якими нелюдями маємо справу. Але гасло, з яким боряться на устах і за яке безжально вбивають, варте, щоб про нього говорили”, – зауважили в харківському радіо “Накипіло”

З цікавою інформацією про те, як воно виникло від радіо “Накипіло”.

Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED).