Ця війна забрала, зруйнувала або змінила багато життів. Родина Ірини Артемової не виключення. До 24 лютого 2022 року в них було щасливе життя в рідному місті Краматорськ, працювали, планували, мріяли, подорожували.
“Pro100media” поспілкувались з нашою землячкою Іриною.
Ірина разом із чоловіком Дубініним Романом і донькою Марією опікувались мініокеанаріумом “Дивовижні рибки”, що у Краматорську на вул. Академічній, 34. Від початку вторгнення заклад не приймав гостей, але вони продовжували годувати, прибирати та піклуватися про маленьких мешканців.
Коли люди почали евакуюватися з міста то почали приносити до Ірени своїх домашніх риб і кількість особин в їхніх акваріумах збільшилась майже втричі.
Запаси кормів почали закінчуватися і виникли проблеми з постачанням, але вони не здавались і завдяки фінансовій підтримці небайдужих місцевих жителів “Дивовижні рибки” тримаються вже більше, ніж пів року.
Куди вам довелося евакуюватись?
“У кінці квітня ми прийняли рішення евакуюватися разом із донькою у Францію. Але побувши у Львові кілька днів вирішили не покидати Україну, бо маємо тут родичів, які допомогли знайти квартиру.
Перше враження по приїзді був дисонанс того, що відбувається в нашому регіоні і тут. Березень і квітень ми жили в постійній емоційній напрузі, в небезпеці, і трошки відвикли від звичайного мирного життя. Але згодом прийшло усвідомлення, що опинившись у відносній безпеці, треба допомагати іншим.
Я почала шукати роботу в благодійних організаціях і фондах. Було важкувато пристосовуватись до нових умов, інфраструктури великого міста, нового життя далеко від домівки і чоловіка. За місяць я знайшла роботу в благодійному фонді, який займається доставлянням медичного обладнання в лікарні, госпіталі, евакуацією тяжких поранених на лікування за кордон, курсами з домедичної допомоги, інклюзивним обладнанням.
Що подобається чи не подобається у Львові?
Я дуже вдячна м.Львів і моїм сестрам за гостинність і допомогу! Звісно, були складнощі, особливо з житлом, бо ціни на житло здебільшого дійсно великі, але якщо пошукати хоча б місяць, можна щось знайти без рієлторів. За що рієлтори беруть 100% я не розумію, і чому саме з орендарів, а не з орендодавців. Ну і квартира з ціною 8000 це радянський варіант зі старими меблями. Ми в такій живемо, тому особливо хочеться додому, у свою затишну сучасну квартиру. Та загалом все добре, бо у великому місті більше можливостей для розвитку.
Я щаслива, що працюю у благодійному фонді, допомагаю людям, донька піде в школу, татові зробили операцію. Єдине, до чого не можу звикнути, це клімат. Висока вологість і постійні перепади тиску.
Що зараз з “Дивовижними рибками”?
Чоловік залишився у Краматорську та продовжує опікуватись нашими рибками. Він періодично приїздить до нас у Львів, звідси везе допомогу військовим у Краматорськ т Слов’янськ разом з іншими волонтерами.
Дуже важко в умовах постійних бойових дій та можливого відключення електроенергії (на цей випадок купили генератор) підтримувати життєдіяльність акваріумів, до того ж 7 липня в результаті російських обстрілів було пошкоджено двері та вікна Акваріума.
Наперекір всім труднощам, ми продовжуємо піклуватись про наших мешканців. Та сподіваємось, що наше місто вистоїть, як і наш Акваріум, який для багатьох вже став символом витримки Краматорська, як той Бородянський півник. Люди продовжують купувати онлайн квитки для підтримки рибок і пташок, за що ми безмежно вдячні!
Для охочих допомогти і підтримати Акваріум “Дивовижні рибки”
4731219640462580 Артьомова Ірина
Що ви зробите насамперед коли повернетесь до Краматорська?
Коли повернемось у Краматорськ, одразу запросимо всіх бажаючих прийти у гості в Акваріум, наведемо лад вдома, познімаємо ті скотчі з вікон, і будемо гуляти рідними вулицями і місцями відпочинку.
“Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.”
