Ірина Борщ – студентка Донбаської державної машинобудівної академії та жителька села Сергіївка в 7 км від Краматорська. Попри щоденні обстріли Донеччини вона залишається в рідному селі. Порається по господарству, збирає врожай, готується до захисту диплома та всіляко підтримує близьких.
Журналісту “Pro100Media” дівчина розповіла про настрої у селі, взаємодію з військовими та поділилась як проходить її звичайний день.
Під час повномасштабного вторгнення багато жителів Донеччини евакуювалися. Чому ви вирішили залишитися вдома?
Мені здається, що поки що немає сенсу виїжджати, бо прильоти зараз в основному по великих містах та рідко по селах.
Як велика війна вплинула на ваше життя?
З початком війни я почала стресувати та хвилюватися за рідних та друзів, кожного дня намагаюсь підтримувати з ними зв’язок.
Загалом на початку вторгнення були фінансові труднощі, ціни різко зросли та мої витрати виросли утричі, навіть за умов видачі гуманітарної допомоги у вигляді продуктових наборів раз на місяць.
Донецька область – регіон, у якому продовжуються активні бойові дії. Це відбивається на вашому житті?
З початку війни був лише один випадок обстрілу села. 5 квітня цього року прилетіло 4 ракети по аграрному комплексу, загинула 1 цивільна людина.
Але дуже часто я чую вибухи зі сторони Краматорська та Дружківки. До того ж в області інтенсивно працює ППО. Загалом тримаємось. В ці часи ми всі маємо бути сильними.
Як проходить твій звичайний день?
Взагалі день проходить більш-менш спокійно. Раніше були труднощі з газовим та електропостачанням, треба було раз у два дні ходити за водою у монастир, та ходила в амбулаторію, щоб заряджати телефон, та цю проблему швидко вирішили.
Чи багато мешканців поїхало з Сергіївки?
На початку повномасштабного вторгнення майже половина місцевих покинули свої будинки, але на цей момент більшість вже повернулася. Дуже важко кидати рідний дім. Звичайно, люди наживали це роками. Всі ми маємо надію, що наше село вціліє, а наші хлопці на Донеччині втримають оборону.
В селище також приїжджають переселенці. Інколи я бачу в селі військових. Вони гарно ставляться до місцевого населення. Ми допомагаємо один одному та підтримуємо.
Чи працюють в Сергіївці держструктури?
Сільська рада пошта та АПК” Інвест “одразу припинили роботу з початку війни, але наприкінці літа минулого року за обставинами всі поступово повернулися до роботи.
Чи виходить бувати в Краматорську? Як, на твій погляд, змінилося місто?
Спочатку війни було складно виїхати до міста, через відсутність маршруток та великі ціни на таксі. Проте зараз це можливо. Місто частково спустошене та багато зруйнованих споруд. Краматорці теж поступово повертаються до міста. Але не знаю навіть: добре це чи погано.
В інтернеті шириться багато чуток про те, що на Донеччині часто ловлять чоловіків, щоб видати їм повістки. Чи чули про таке?
Таких інцидентів не було, повістки в основному видає голова сільради.
Які в тебе плани на майбутнє?
Зараз я вчуся, готуюся до захисту диплома. Після того як його отримаю, планую шукати роботу. Якщо наступної весни військово-політична ситуація більш-менш буде спокійна, дуже хочу розширити господарство. Не хочу поки що загадувати наперед. Хто зна, що буде.
Чи плануєте ви евакуюватися з Донецької області та за яких обставин?
Так, я думала про це. Думаю, що евакуюватися буду тільки за умов якщо ворог вже буде у Константинівці.
