31 липня у центрі Краматорська здійнявся стовп диму – російська ракета влучила в житлову п’ятиповерхівку. Будинок майже повністю зруйновано, є поранені та загиблі. Серед тих, хто опинився поряд – волонтерка Тетяна Лугова. Вона втратила свідомість від ударної хвилі, отримала уламкові поранення, але першою надала допомогу сусідці, що стікала кров’ю. Зараз жінка проходить лікування та ремонтує пошкоджену автівку, щоб продовжити свою діяльність. Як навіть у такій ситуації Тетяна знаходить сили підтримувати сусідів і шукати допомогу для поранених вона розповіла журналісту «Pro100Media».
“В той день о 14 годині я була на вулиці, винесла воду та їжу котам, про яких піклуюся. В той час на вулицю вийшла й сусідка Ніна, щоб винести сміття. Коли вона повернулася, спочатку ми почули вибух, але не зрозуміли звідки. Побачили задимлення, було незрозуміло чи то в дім по вулиці Миру, 3 влучання було, чи поряд. Моя мама якраз тоді з вікна виглянула та каже: “Тетяна, повертайся додому!”. І лише я зробила декілька кроків, стався потужний вибух. Ударною хвилею мене віднесло до сусіднього під’їзду, я втратила свідомість. Ще й ноги сильно уламками побило, зараз готуюся робити МРТ, бо можливо під коліном досі є скло. Це може бути маленький уламок, якого не видно на тих апаратах, на яких мені робили знімки.
Сусідка Ніна також отримала поранення, бо після вибуху одразу побігла до свого під’їзду, а не до сусіднього, куди було ближче. Їй уламок дуже сильно пошкодив ногу. Зараз вона знаходиться в травматології, пройшла вже три операції. Їй пересаджують шкіру, чистять все.
Після обстрілу, коли я прийшла до тями, намагалася одразу викликати швидку. Але сказати нічого не могла, бо дуже налякана була. Не могла навіть пояснити де я знаходжусь. Лише казала, що в Краматорську і в мене проблеми з ногами. Чоловік, який був поряд, допоміг мені, взяв слухавку та пояснив де ми територіально. А потім забрав мене в під’їзд, де я якраз побачила Ніну в крові.
Коли мама вийшла на вулицю, я попросила винести мені хоч щось: серветки, воду, бинт. Надала сусідці першу допомогу та разом ми чекали швидку. Першими відгукнулися парамедики та рятувальники ДСНС. Знайшли ноші, забрали Ніну та декількох важкопоранених людей, а потім вже займалися з іншими.
Під’їхати до нашого будинку було неможливо, бо все завалено було. Горіли дерева, лавочка. Люди в паніці намагалися виїхати з двору на машині. Потім спецтехніка приїхала, хлопці допомогли трохи розчистити шлях. Особисто у мене постраждали дві автівки: волонтерська та моя особиста. Зараз волонтерську намагаємося “оживити”.
У мене діагностована акубаротравма, зараз лікую голову, бо є ускладнення. У мами та сусідки Ніни також проблеми зі слухом. Ще одну сусідку з іншого під’їзду витягували з квартири рятувальники, бо її придавило дверима. У неї зафіксували перелам шийки стегна, зараз вона в травматології очікує спеціаліста з Києва.
Я звернулася в Управління труда і соціального захисту населення, залишила заявку на компенсацію, тому маю отримати 5 тисяч гривень. Медики в Краматорську круті, все роблять безплатно. Але додаткові матеріали, яких немає, треба купувати за власний кошт.
В нашій квартирі повилітали вікна, деякі з петель просто зірвало. Так само майже у всіх сусідів. Вхідні двері в під’їзд теж зірвало та побило дах. Хлопці встановили двері на місце, але вони не закриваються. Треба кликати майстра. В під’їзді, який знаходився найближче від місця вибуху, велика проблема – стіни роз’їжджаються. В сусідньому домі теж немає даху.
Ще в нашому дворі знайшли дівчину, у якої не було голови. Ми здогадуємося, що це за людина, але достеменно досі не знаємо. Загинув також однокласник мого чоловіка, ми нещодавно знайшли його розірвану куртку на дереві.
Не знаю навіть як ми все це зможемо пережити. Станом на сьогодні ми займаємося пошуком житла в іншому регіоні, за можливості потребуємо допомоги в цьому. Бо в мене є домашні улюбленці, а зараз мало хто хоче здавати в оренду житло людям з тваринами. А ще й взяла нещодавно двох котів. Я зараз навіть продаю поробки з бісеру, які робила сестра, щоб відремонтувати автівку. Мені дуже допоміг “Клуб рибалок України” та Благодійний фонд “Все буде добре – Україна” з ліками на перший час. За це я дуже вдячна волонтерам.
Також допомога потрібна родичам постраждалих, бо багато хто позичає гроші на лікування. Ми звертаємося до різноманітних фондів, але у багатьох програми допомоги передбачені лише після лікування. Мало хто займається терміновими потребами. Але волонтери приїздили, привозити сусідам їжу, допомагати з усуненням наслідків обстрілу.
Коли загоїться нога та більш-менш вилікується акубаротравма, сподіваюся, що зможу сісти за кермо, виїхати та вивезти людей. Я активно лікуюся, приймаю заспокійливе. Вже можу ходити, тому живу вдома.
Мені й залишитися хочеться, й розумію, що треба їхати. Це тяжко, бо я ВПО ще з 2014 року, до війни мешкала в Донецьку. Та й вже під час повномасштабного вторгнення я виїздила з Краматорська, мене в місті 7 місяців не було. Потім повернулася, бо сподівалася, що скоро все закінчиться.
Мені дуже хочеться, щоб Краматорськ залишився українським містом, я розумію які сили йдуть, щоб зберегти наш край. І від того боляче. В місті зараз все частіше чутно вибухи, неспокійно загалом. Багато хто з друзів виїхав і просять, щоб і я швиденько виїздила. Але я розумію, що мені важко буде адаптуватися одразу, знайти роботу, бо я 5 місяців взагалі без доходів була”, – розповіла Тетяна.
