У лютому 2022 року частина Київської області опинилась в окупації росіян, які десятками танків, живої сили та техніки вторглися на територію регіону з Білорусі.
Кілька сіл, які розташовувались в прикордонні також опинилися в захопленні ворожих військ, а їх мешканці – без можливості виїхати на підконтрольну Україні територію. Більше місяця, з 24 лютого до початку квітня 2022 року мешканцям захоплених населених пунктів регіону доводилось виживати без світла, води, тепла, а наприкінці терміну окупації – навіть і з мінімальним запасом їжі.
Вірш написаний від ім’я кішки Коли, яка разом зі своєю родиною та ще двома котодрузями – Сеймуром та Дакотою, опиналась в одному з захоплених селищ Київської області.
Сніг кружляв навколо вальсом,
Сніжинки “сідали” на віконці –
Частина з них танцювала сальсу,
Інші сяяли на лютневому сонці.
Кішка бавилась сніжинками через вікно
В домі віяло передсвятом
Кішка муркотіла, заглядала у вікно…
Було тихо та пахнуло спеченим тортом….
Кішка заснула, а зранку – вибухи і війна,
Вона сховалась під диваном ще з двома.
Вона все думала: “Що то та війна?”
І боязко заглядала – є ті вибухи, чи нема….
Її люди пішли в магазин –
Там черги, ніхто не розумів,
Що робити, як далі жити,
Що їсти, що пити….
Родина кішки в під’їзді залишилась сама,
Двері закривали на стілець та палку.
Годували кішку та ще двох зі свого стола
А сусідський кіт ходив у поле, “на рибалку”.
Зігрівались пледом, спали всі разом.
Виїхати було неможливо, бо танки.
Вони йшли по дорозі безперервно “гуськом”….
Родина виходила з дому – за водою і до альтанки….
Навкруги лише гнітюча тиша та невідомість,
Світла, води та тепла нема….
Війну напочатку не сприймала свідомість
“Треба вижить!” – кішка чула лише ці слова…
Кішці не було нудно, в неї були ще її двоє котів
Вони бавились, їли вареного півня,
Бо корму вистачило на тиждень-два.
Газ був, тому родина вставала зрання –
Робили сметану, сир з молока…
Поряд ферма була з худобою.
Попри ризик, ходили туди за молоком.
Там доглядали люди за кожною коровою,
Там і місце було єдине зі зв’язком…
Зв’язку якось не було дев’ять днів!
А росіяни дізнались про місце.
Сказали, що будуть стріляти всіх – один за однИм,
Хто наважиться знову прийти на це місце….
Коли з’явився зв’язок – родина дізналась про Бучу,
Тоді місто вже звільнили від окупантів.
Кішка не знала, чи зроблять з її села “нову Бучу”
Тому родина, як могла ховалась від окупантів….
Кішка та її ще двоє постійно були з родиною
Навіть коли в квартиру зайшли росіяни
Зброї нема, як захиститися, дробиною?
“Открывайте двери”, – сказали вони.
Зайшли – почали рискати по кутках.
Родина носила кота на руках,
Поки один з росіян тримав зброю в руках.
Паралельно вишукуючи гроші та золото в ящикАх…
Не знайшли, розсердились, але поспішали
“Брось своего кота!” – тупотіли ногами та кричали,
Шукали документи, телефони….
Знайшли “кнопочний”, питали: “Где Айфоны?”
Пішли ні з чим, бо їжі вже майже не було….
Виходячи, жбурнули ногою кота…
Нічого святого в цих звірів нема….
На той час в окупації вже більше місяця були
Кішка в вікно бачила, як танув сніг.
В той день, коли росіяни в домівку прийшли,
Кошка не знала, що вони бігтимуть з усіх ніг….
Кішка досі любить сидіти на віконечку,
Бавиться жваво зі своїми двома.
Родина її плекає, бавить своє ясне сонечко,
Щасливішої кішки наразі нема!:)))
Вірш написаний для представлення на конкурс «Співпростір».
Автор: Наталія Гурковська
