Ірина Артьомова разом з чоловіком Романом два з половиною роки тому відкрили у Краматорську незвичайний заклад – акваріум «Дивовижні рибки». З початком повномасштабного вторгнення вони змушені були зачинитись. Але увесь цей час робили все можливе, щоб не тільки зберегти вже зроблене, але й розвинути свою справу. Тепер акваріум знову відчинив двері для відвідувачів, і журналісти PRO100MEDIA завітали до підводного світу.
- Як і коли виникла ідея створити акваріум в Краматорську? Що цьому передувало, і чому саме рибки, а не, до прикладу, метелики чи інші тваринки?
- Рома захоплюється рибками усе життя. В нього і в дитинстві були акваріуми. Звісно, на той час то були звичайні гупіки, неончіки, тобто самі звичайні види. Зараз ця індустрія інтенсивно розвивається, і в акваріумах вже тримають багато видів, які раніше не тримали. Три роки тому Роман створив вже сучасний акваріум у нас вдома, потім ще один, потім – третій. В той час ми придбали це приміщення. Якщо ви пам’ятаєте, раніше тут було кафе «Тантра», де вже були акваріуми. Ми почали розмірковувати, що робити з цим приміщенням. Відкривати якесь кафе, салон, магазин – цього всього вже багато в місті, і це не цікаво. До того ж це вже був двадцятий рік – ковідні часи, коли всі сиділи вдома. А перед цим ми подорожували по Європі і були в Генуї. Там є дуже великий океанаріум з безліччю цікавих видів риб. Ми були вражені масштабами і красою цього місця. Чоловікові це дуже сподобалося і він запропонував зробити щось подібне, але, звісно, не настільки велике в Краматорську. Ідея була така – в місті дуже багато людей і дітей, які не в змозі особисто поїхати і побачити все це на власні очі. Ми ж можемо принести якусь частинку екзотики сюди. До того ж в регіоні не було подібних закладів. Океанаріуми є у Києві та Львові. Але туди теж треба якось дістатися.
- Наскільки складно організувати роботу такого закладу?
- Спочатку розробляли проект. До нас приїздили фахівці з Харкова та Києва. Вони допомагали розібратися з технічними питаннями. Маленький акваріум вдома – це одне. А коли мова йде про такі масштабні конструкції, зовсім інше. В нас зараз п’ять акваріумів кожен по дві тонни. Звісно специфічне навантаження йде і на електрику. Акваріуми збирались у цьому приміщенні. Хлопці провели тут десь тиждень – клеїли, встановлювали прилади. Найбільше складнощів виникло з морським акваріумом, бо там зовсім інша система і обладнання. До цього Роман не знав, як це працює, тому він одразу і вчився, і робив.
- Ви відкривалися у часи ковіду. Не було побоювань, що бізнес не піде?
- Насправді ми відкрилися 17 вересня, до початку пандемії. Чесно кажучи, ми думали, що все це швидко мине, і в нас буде такий чудовий заклад. Але коли почалися карантинні обмеження, було дуже складно. З часом були введені певні послаблення щодо кількості людей, які одночасно можуть перебувати у приміщенні, і тоді ми почали повільно працювати. В день могли прийти декілька людей. А от екскурсій не було. Як раз на них ми розраховували. З введенням маскового режиму почали приходити вже і групи, але ж це не більше 10 людей. В нас тоді навіть займалися дітки з реабілітаційного центру «Донбас» з синдромом Дауна. Їм дуже подобалось – стояли перед акваріумами та очей не могли відвернути. Потім малювали. Мені здається, що для діток це було не тільки цікаво і незвично, але й дуже корисно. Я знаю, що в Китаї існує таке поняття як «акваріум терапія». Тобто споглядання за рибками протягом десяти та більше хвилин позитивно впливає на нервову систему, заспокоює та позбавляє стресу.
- Краматорцям наразі це вельми необхідно. І не тільки жителям міста, а й військовим, які бачать безліч жахіття на передовій.
- Так. Чому ж ми все це хочемо утримати і зберегти… Коли ми Переможемо, багатьом людям буде потрібна психологічна реабілітація. І ми впевнені, що зможемо організувати якісь сеанси або заходи з заспокійливим ефектом.
- Якщо до вас приходять такі дітки, про яких ви казали, це за гроші або безплатно? Взагалі яка сьогодні у «Рибок» фінансова політика?
- Того разу захід пройшов коштом міського бюджету у рамках програми реабілітації. На майбутнє ми плануємо робити таке безкоштовно. Ми були дуже вражені, що коли настали важкі часи, люди нас підтримали. Тільки завдячуючи цій підтримці після того, як 24 лютого «Дивовижні рибки» закрилися, ми змогли вижити, всіх наших мешканців викормити та зігріти. І ми з радістю віддячимо людям.
- Розкажіть, що з вами відбувалося 24 лютого? Де були, як сприйняли «новину»?
- На той момент в нас працювала дівчинка. Ми прокинулись від вибухів. Одразу телефонувати їй не стали. Подзвонили вже десь о восьмій ранку. Вона сказала, що виїхала. Ми зібралися і поїхали сюди. Стали думати, що робити. Звісно, це був шок. Перше, що нас турбувало, що робити, якщо зникне електрика, бо на ній працює все обладнання. Ми поїхали на ринок, купили генератор. Ті каністри, що в нас були, наповнили паливом. Потім закупили величезну партію кормів на випадок перебоїв з доставленням. Можливість виїхати ми навіть не обговорювали. Єдине що могло нас примусити це зробити – окупація. Але при цьому заклад би перестав існувати. З часом ми стали розробляти стратегію виживання. Складали плани на різні випадки. Більше цим займався чоловік.
- Але ви все одно поїхали…
- Так, ми з донькою виїхали в кінці квітня, коли ситуація з боку Лиману стала дуже напруженою. А Роман залишився тут. Він кожного дня відвідував рибок, годував, піклувався. І кожного дня ми були на зв’язку. Підтримували його, як могли, відправляли з волонтерами корма, тому що «Нова пошта» на той момент майже не працювала. Також тоді ми почали продавати онлайн-квитки, щоб хоч якось прогодувати наше «господарство». Перші два місяці ми тримались власним коштом. Але гроші мають властивість закінчуватися. Тим більше що «Рибки» ніколи не були бізнесом заради бізнесу. Нам вистачало на утримання, зарплатню дівчатам та податки. Великого прибутку ми з цього не мали. А бізнес чоловіка, з якого ми жили, з початком повномасштабного вторгнення також перестав приносити дохід. Тобто ситуація була дуже складна. Саме щоб зберегти заклад, нам необхідна була підтримка людей.
- Коли ви відкрились для відвідування вже під час війни та чому вирішили це зробити?
- В листопаді ми з донькою повернулися зі Львова до Краматорська. І одразу ж почалися проблеми зі світлом. Під час дводенного блекауту у Краматорську в нас загинули чотири рибки. Попри комендантську годину, ми з чоловіком приїжджали о четвертій ранку, вмикали генератор, щоб забезпечити підігрів і кисень. До того ж в цьому будинку були проблеми з опаленням. Потужності генератора не вистачало. Як ви бачите, в кожному акваріумі стоять два фільтри, два обігрівачі та киснева помпа. Ми мали змогу вмикати лише по одному зразку обладнання, щоб забезпечити мінімальний рівень виживання.
- Як ви вийшли з ситуації?
- В якийсь момент руки майже опустилися. Хотілося все кинути. Дуже переживали. Не спали. А потім в якийсь момент мені спало на думку звернутись до когось, щоб нам допомогли придбати більш потужний генератор. Спочатку ми звернулись до місцевої влади. Але там нам сказали, що є більш серозні проблеми, і треба убезпечити спочатку людей, а потім вже займатися рибками.
- У вас би тут вийшов чудовий пункт незламності.
- Так, ми пропонували й це, але тут немає вентиляційного виходу, щоб розпалити буржуйку. До речі, ще поки ми не працювали, люди бачили, що в нас є генератор, заходили зарядити телефони та зігрітися. Так ми познайомилися з жителями сусідніх будинків. Тобто все ж таки міні пункт незламності для місцевих ми створили.
- Потім я почала звертатися до всіх наявних ЗМІ, стукала в усі двері. Мені порадили створити умовну «банку» і збирати кошти на генератор. Ми так і зробили. Люди відгукнулися, і ми вдячні за кожну отриману гривню. А потім нам почали писати, чого ви не відкриваєтесь? Попри все в місті є люди, які хотіли б прийти. Ми не планували відкриття до того, але після цих дописів вирішили, чому б й ні? До того ж самі рибки стресували. Вони звикли до людей, люблять показувати, які вони гарні, тож без відвідувачів сумують.
- Тобто рибки – соціальні істоти, і їм потрібно спілкування?
- Вони звикають, вони запам’ятовують хазяїна, вони знають, коли їх будуть годувати, в якому місці будуть кидати корм. Вони дуже розумні. Особливо остронотуси. Їх вважають найінтелектуальнішими рибами з тих, яких утримують в акваріумах.
- Рибок можна навчити виконувати команди?
- Вони здатні виконувати деякі трюки, але ми цим не займаємось.
- І все-таки як вирішилась проблема з генератором?
- Ще у Львові я познайомилась з зооволонтерами. Вони прочитали наш заклик про допомогу і зв’язалися з колегами з Нідерландів, які погодились передати нам генератор необхідної потужності. Він не новий, але роботу свою виконує вправно. До того ж, дякувати Богу, він зараз не потрібен, бо проблеми зі світлом поки відійшли. Він поки стоїть, але за необхідності готовий забезпечити усе це приміщення.
- Тобто якщо щось, міні пункт незламності відчинить свої двері ?
- Саме так!
- Розкажіть про мешканців акваріума. До прикладу, про оцю велику білу рибу. Вона виглядає досить нетипово.
- Це Арована. Ці істоти зберегли свій зовнішній вигляд з прадавніх часів. Живе вона в Амазонці. Місцеві жителі називають її риба-мавпа, бо вона виплигує з води, коли полює. Усики в неї на голові виконують роль детектора руху. З їхньою допомогою вона знаходить над водою жучків, маленьких пташок тощо, буквально підлітає над поверхнею і своїм великим ротом хапає здобич. Ще одна її назва – риба-дракон. Це через форму луски, яка дійсно нагадує про казкових ящірок.
- Ще одна її колега – Поліптерус сенегальський. ЇЇ вигляд також не змінився за тисячі років. Вона має дуже корисну навичку – коли Амазонка пересихає, вона може деякий час дихати без води за рахунок наявності органу, який нагадує легені. А форма плавців дозволяє їй пересуватися мулом під час посухи. В нас тут багато цікавого, і більшості речей я до цього не знала. Я постійно щось вивчаю, і хочеться донести цю інформацію до людей, щоб поширювались знання про природу, про життя на Планеті, про риб та інших тварин. Після Перемоги ми також плануємо проводити більш заглиблені екскурсії. Наприклад, для школярів як ілюстрацію до уроків біології, географії і навіть фізики або хімії. До прикладу, хімічні процеси, завдяки яким ми підтримуємо життя в морському акваріумі, це дуже цікаво.
- Зараз чи багато людей до вас приходять? Скільки коштує вхідний квиток?
- Наразі ми вирішили не робити вхідні квитки, тому що фінансова ситуація складна у всіх. До нас можна приходити просто так. Якщо є можливість задонатити щось на корми, ми будемо вдячні. Але раді вітати всіх безкоштовно. У нас тепло, у нас красиво, у нас комфортно. Тут можна відволіктися від напруженої ситуації, поспостерігати за рибками, сфотографуватися. Можна навіть прийти зі своєю кавою. Ми працюємо кожного дня з 11:00 до 17:00. Коли збільшиться світловий день, можливо, ми будемо працювати довше.
- Що нанетиповішого траплялося за часи роботи «Дивовижних рибок»?
- Колись одна пара попросила влаштувати побачення в акваріумі. Вони самі принесли все для святкового столу і залишилися удвох серед рибок. Це було дуже романтично і красиво.
- Тепер про сумне. В місті регулярно лунають вибухи. Як реагують на це рибки?
- Рибки не реагують ніяк, а от пташки стресують. В нас загинуло три амадини. Це було влітку. Вони не витримали сирену, яка тоді могла гудіти по декілька годин. До речі, коли прилетіло на «Індустрію», в нас тріснули двері і відійшли віконні рами. Дяка Богові, що нічого не сталося з акваріумами. Бо якби розбилося хоча б одне скло… Взагалі ми навіть думати не хочемо, що робити, якщо з оцим всім щось може статися.
- Розкажіть, де ви брали рибок?
- Заселяли ми акваріуми поступово. Спочатку їх було дуже мало. І самі вони були маленькі. До речі, саме тому на початку роботи можна було побачити невдоволені відгуки відвідувачів. Але наші улюбленці вже виросли та стали вельми красивими. Можна сказати, що ми їх вирощували з дитинства. У кожного є своя історія.
- Ви даєте рибкам імена?
- Ім’я є тільки в однієї рибки – Джонік. Це цитронова цихліда, рибка-переселенець, і його так назвала колишня хазяйка. Якщо не помиляюсь, вона зараз в Німеччині.
- Багато у вас рибок-переселенців?
- Точну кількість назвати не можу, але чисельність рибок за рік збільшилася десь у два рази. Вже за часів війни ми були вражені кількістю акваріумів, які утримують жителі Краматорська. Ми не думали, що стільки людей тримають риб. Причому риб екзотичних. Коли почалася масова евакуація, люди спочатку залишали ключі сусідам та родичам, щоб ті годували риб. Але через деякий час сусіди теж виїжджали. Тоді почали телефонувати вже нам: будь ласка, приїдьте, заберіть. І от після роботи тут ми могли декілька годин об’їжджати квартири, зливати воду, виловлювати рибок, розбирати обладнання. Бо якщо все це просто покинути, вода зацвіте, пристрої вийдуть з ладу. Це займає багато часу. До прикладу, на злив одного більш-менш об’ємного акваріума потрібно декілька годин. А в день таких акваріумів могло бути два-три.
- Зараз ви ще приймаєте «переселенців»? Кого вам можна принести, окрім рибок?
- Ми вже готові до будь-чого, щоб зберегти життя живим істотам. В нас є три технічні акваріуми, де живуть навіть рибки на перетримці. Володарі забезпечують корма, за можливості відвідують улюбленців. Нещодавно в нас з’явився новий вельми цікавий мешканець – скат Моторо. Обов’язково приходьте на нього подивитися.
- У вас можна купити рибку?
- Взагалі ми цим не займалися. Але зараз можна придбати малавійськіх цихлід. Вони є ендеміками, живуть виключно в озері Малаві (Африка). Одна рибка коштує 300 грн. Ми хочемо продати частину з них, щоб звільнити просторий акваріум для ската.
- Якщо хтось захоче купити піранью, відмовите?
- Піраній треба тримати зграєю. Ми їх як купили маленькими 30 особин, так і не збираємося розлучати, бо це стала родина. Звісно, можна тримати по дві особини, але для них то не дуже добре.
- Вони у вас не розмножуються?
- Ми не ставили собі такої цілі. До того ж у рибок, які живуть в Амазонці, нерест пов’язаний з сезоном дощів. Штучно відтворити ці процеси дуже складно. Можна капати гормони, але ми цього робити не будемо. «Малавійці» ж плодяться самі по собі.
- Чи надаєте ви консультації щодо утримання рибок?
- Так, можна звертатися. Роман з радістю допоможе. Він сам всьому вчився і розуміє, наскільки важливо мати людину, у якої можна розпитати деталі. Ми брали участь в евакуації морського акваріума зі Слов’янська, допомагали з акваріумами на ЕМСС, на НКМЗ, в адміністрації.
- Скільки коштує утримання «Дивовижних» рибок?
- Це значні витрати і по часу, і фінансово. До прикладу, одна заміна води в морському акваріумі коштує 100 доларів. А робити її треба двічі на місяць. Також треба слідкувати за параметрами води – рівнем кальцію, магнію, нітратів, фосфатів, за необхідності все це коригувати. Взагалі для утримання всього закладу на місяць потрібно приблизно 30 тисяч гривень. Це корма, електрика, обслуговування, ремонт обладнання.
- Які заходи ви можете проводити зараз?
- Зараз ми побоюємося збирати людей в одному місці через небезпечну ситуацію. А взагалі ми можемо та хочемо проводити якісь заходи для дітей, щоб відволікти та розрадити їх. Показати щось цікаве. Тим більше альтернатив в місті зараз не дуже багато. В нас є можливість надавати простір під творчі заходи, проводити невеличкі екскурсії, розповідати про мешканців. Ми відкриті для співробітництва і з радістю обговоримо усі можливі варіанти. Ми б були раді інформаційній підтримці, бо багато краматорців досі не знають про «Дивовижних рибок». На сторінці у Фейсбук (https://www.facebook.com/aquarium.kramatorsk) є всі контакти.
- Наразі ви потребуєте якоїсь допомоги?
- Дякуючи волонтерам, в нас є потужний генератор. Це головне. Якщо є можливість задонатити, ми будемо раді, бо існують проблеми з постачанням специфічних кормів та деяких реагентів з-за кордону. До того ж курс долара значно виріс, тому ціни підвищились буквально на все. Реквізити для підтримки Дивовижних рибок:
карта моно 5375411422298096; карта приват 4731 2196 4046 2580; PayPal irenartdesign@gmail.com.
- Щоб ви хотіли сказати краматорцям?
- Повертайтеся! Звісно, спочатку Перемога, а потім – обов’язково повертайтеся! Я знаю, що є люди, які вже влаштувались далеко від дому, але хочеться, щоб якомога більше з них знову побачили рідні оселі. Дім є дім. Це – наша рідна земля!
