Анастасія – студентка 4 курсу спеціальності землеустрою та кадастру. З рідного Краматорську 20- річну дівчину змусила поїхати війна. Попри відсутність Анастасія активно допомагає краматорським волонтерам та нашим захисникам.
Журналістам Pro100MEDIA Анастасія розповіла про переїзд за кордон та допомогу мешканцям Донеччини.
-Анастасіє, Ви зараз ви мешкаєте в Краматорську?
-На жаль, зараз мешкаю не в Краматорську. Весною 2022 року виїхала до Німеччини. Життя складається більш менш стабільно, але душею весь час із Краматорськом, з Україною. Живу з сестрою, бабусею та дідусем.
– Як склалося ваше життя на новому місці?
-Чужа країна ніколи не може стати рідною домівкою. Щодня прокидаєшся з думкою про те, як було раніше. Хочеться відмотати час назад. Німецька мова дається важко. Намагаюся більше гуляти на природі, допомагати рідним.
-Ви організовуєте багато спортивних заходів. Спорт для Вас це…?
-Спорт для мене це спосіб уникнути негативних думок, це спосіб розвантажитися від важкого дня. Спорт допомагає мені тримати моє фізичне та духовне здоров’я в порядку. Спорт допоміг мені знайти багато друзів, які теж горять цим. Мені подобаються активні люди і такою людиною я намагаюся бути. Спорт, а зокрема біг, допомагав мені в найнеприємніші та найважчі періоди мого життя. Багато цілей, наприклад, одна з яких – пробігти півмарафон.
– Ви навчаєтесь на спеціальності землеустрою та кадастру. Чому вибрали не спортивну професію?
-Ви знаєте, коли стояв вибір на кого вчитися, то я дуже хотіла піти на тренера. Але, на жаль, вільних місць на бюджеті було мало і я не змогла пройти в їх число, а платне навчання було мені тоді не по кишені. Мені дуже хотілося тренувати людей і допомагати їм здобути здорове тіло. Тому вступила на технічну спеціальність. Не шкодую про це. Думаю, так судилося. Моя спеціальність у майбутньому допоможе відбудувати Україну та зробити її такою, як я її пам’ятаю до 24 лютого, бо моя спеціальність пов’язана із будівництвом. Моя мета – брати участь у будівництві нової та прекрасної України після її перемоги незабаром!
– Розкажіть про допомогу волонтерам? Чи можна Вас назвати волонтером?
-Якоюсь мірою так. Я не зовсім допомагаю волонтерам, я допомагаю людям, які проживають у Донецькій області, через волонтерів із Краматорська. Оскільки я далеко, то я знайшла спосіб через благодійні забіги збирати гроші, які пізніше йдуть на купівлю ліків, продуктів, одягу, бензину. Це досить поширена практика із забігами. Багато хто влаштовує подібні заходи до певних ключових дат, щоб нагадати людям про ту чи іншу подію та допомогти тим самим українцям. Це те мале, що я можу дати людям. Хочеться більше. Хочеться огорнути кожну людину в Україні своєю любов’ю та теплотою.
-Що вас підштовхує допомагати волонтерам та військовим?
– У принципі, що мене загалом підштовхує допомагати людям – це бажання полегшити людині її непросте життя. Хоч би якоюсь дрібницею, а людині вже може бути приємно. Мене мотивує те, що комусь я можу подарувати гарний настрій, людина посміхнеться і їй на душі стане трохи простіше та легше. На жаль, на відстані, я не можу наживо побачити тих, кому приходить допомога, але мені дуже хотілося б обійняти цих людей. Мені дуже хотілося б подякувати військовим, волонтерам, лікарям і всім тим, хто допомагає один одному у важкий для нашої країни час. У мене багато друзів, які займаються волонтерством і є військовими, за кожного переживаю і вірю, що все буде добре.
-Розкажіть докладніше про спортивні заходи, в яких ви брали участь і які допомагали організувати.
-День молоді – цей захід проходив ще до війни, я вела запис учасників. Олімпійський день. Також один з останніх благодійних забігів «Світло у твоєму серці» і ось зараз «Герої в наших серцях». Багато чого було, все не можу згадати.
-Що вас надихає?
-Мене надихають люди, мене надихає природа, надихає музика, мене надихає спорт, мої здобутки. Мене надихають мої рідні та близькі друзі. Світ дуже гарний та безмежний, у ньому багато прекрасного. Але якби в ньому було менше зла, а більше кохання, то було б набагато краще та простіше.
– Що перше зробите після перемоги? -Найбільше я хотіла б провести цей день у колі сім’ї. Для мене це дуже важливо. Ми відзначили б Перемогу. А потім, я дуже хотіла б зустрітися з друзями, яких давно не бачила. Приїхати до Краматорська і просто гуляти, насолоджуватися спокійним і тихим небом.. дуже хочеться цього. Я б обов’язково з моїми друзями організувала забіг на честь перемоги, дуже хочу, щоб це було в Краматорську, як раніше за старих добрих часів. Також мене надихає фото та образотворче мистецтво, до речі на забігу «Світло у твоєму серці» подарунками для учасників були мої авторські наклейки.
