В сучасному музичному просторі України з’являється все більше молодих талантів, які намагаються додати щось нове у світ мистецтва. Одним з яскравих представників нової генерації артистів є 19-річний краматорець Іван Горбунов, який виступає під псевдонімом Feerverk. Його творчий шлях розпочався в дитинстві, коли він уперше ступив на сцену театру “Бам-Бук”. З часом Іван освоїв гру на гітарі, вокал та почав писати власні пісні. Нещодавно хлопець презентував свою нову авторську пісню під назвою “Байдуже”. І це лише початок його захопливої подорожі у світ музики.
Про творчі плани, музичні смаки, власні пісні та виступи на вулиці Іван розповів журналісту «Pro100Media».
З чого розпочався твій шлях в музиці?
В дитинстві мене віддали в музичну школу вчитися грати на фортепіано, але тоді мені це не подобалось через те, що треба грати класику, вивчати сольфеджіо. Але коли під час повномасштабного вторгнення я переїхав до Івано-Франківська, почав вчитися грати на укулеле, потім на гітарі. Також вчився співати.
А чому вирішив освоїти саме гітару та укулеле?
Як на мене, це універсальні інструменти, на яких можна зіграти все, що завгодно. А ще ці музичні інструменти неважко взяти з собою кудись, якщо треба. Я вчився грати самостійно, і навіть не за допомогою відео на youtube, а просто по картинках. Крім того, питав все, що потрібно, у друзів, які вже вміли грати.
Які артисти вплинули на твій музичний шлях та яку музику ти слухаєш?
Я меломан, багато чого люблю слухати. Але більш класичні жанри. Це не метал або важкий рок. Ось інді-рок мені подобається. Про цей жанр я дізнався від знайомого, який виступає під псевдонімом “Гліб співає”. Мені подобається його музика. Та й взагалі багато різнобарвної музики слухаю, бо хочу розуміти що зараз цікаве. Ще дуже подобається український гурт «Schmalgauzen». Мій знайомий – саксофоніст в цьому колективі. Мені гурт дуже близький по духу, бо не просто співає, а робить цілі вистави. А театр я люблю.
Коли в тебе з’явилися власні пісні?
Наприкінці 2022 року, Я в той час вже трохи навчився на гітарі грати й потроху писав пісні. Це не спеціально було, просто якісь рядки на думку приходили. Потім я сідав, дописував. Записував, переслуховував, якщо мені не подобалось, переробляв. Так й виходило.
Скільки сьогодні в тебе вже є власних пісень?
Вже 5 я випустив, 29 листопада виходить ще одна, та є ще дві написаних, які треба доробити. Тексти я пишу сам, аранжування робимо в студії.
Чи дорого зараз випустити власну пісню?
Дивлячись де та з ким. Можна й за 1500 гривень пісню зробити, але якості там не буде. Можна за 1000 доларів зробити. Загалом, якщо з нуля, то один трек в середньому буде коштувати близько 8000 гривень з аранжуванням та зведенням.
Окрім написання пісень, чим ще ти займаєшся?
Продюсуванням, зйомкою кліпів, дистрибуцією пісень. Ми спрацювалися вже зі студією, де я записую пісні, тому вони мені знижку роблять, а я продюсую та знімаю кліпи, потім просуваю пісні.
Знаю, що в тебе був досвід гри на вулицях. Розкажи про це.
З дитинства я грав в краматорському театрі “Бам-Бук”, і коли ми з родиною приїхали у Франківськ, мені не вистачало сцени та глядачів. Тому я вирішив поєднати свої навички гри на гітарі та публічні виступи та виходив грати на вулиці міста. Людям подобалось.
Спочатку без апаратури та мікрофону виходив, пізніше купив собі власну гітару та апаратуру, і ми з товаришем почали дуетом грати. Це ще більше людям заходило.
Як взагалі люди у Франківську сприймають вуличну музику?
Тут дуже це розвинуто. Якщо в Краматорську вуличних музикантів деякі люди чомусь сприймали як якихось безхатьків, які стоять під АТБ та збирають гроші, то в Івано-Франківську цей напрям більш цивілізований. Вуличних музикантів сприймають як окремих артистів, підтримують.
Чи відобразилась війна на твоїй творчості?
Так, дуже сильно. Якби не війна, не було б того шляху до виконання власних пісень, знайомства з вуличною творчістю, не було б друзів, які допомагають моїй творчості реалізовуватись. Психологічно війна також вплинула на мене. Я повністю перейшов на українську мову, розмовляю, пишу тексти пісень українською.
І скільки зараз часу у твоєму житті займає музика?
Майже весь час. Для мене зараз музика – це ціле життя.
Нещодавно ти випусти кліп на пісню “Байдуже”. Розкажи про її створення.
Вона виникла якось дуже випадково. Колись я спілкувався з друзями та вони з приводу якоїсь ситуації спитали в мене: “А що про тебе люди подумають?”. А я подумав, треба, щоб мені було байдуже, що подумають люди, бо так можна загубитися в цьому житті. Потім мені якось цей вислів заїв, я став крутити текст, записувати в нотатки. Так виник приспів, потім куплет. І тут мені захотілося зробити цей трек в стилі інді-рок, щоб це була добра та позитивна пісня, бо до того у мене більш ліричний репертуар був. Прийшов в студію, кажу: “Спробуймо щось записати!”. Ми майже повністю записали живий інструментал: бас-гітару, акустичну гітару, ударні. Хотіли ще записати тромбон, але не знайшли. Ось так й народилася пісня “Байдуже”.
А загалом своєю творчістю що ти хочеш доносити до слухача?
Я намагаюся писати більш життєве, щоб в піснях люди могли знаходити себе. Ще хочеться доносити, що кожна людина має жити своїм життям та думати в першу чергу про себе та близьких, а також не зважати на хейт та думку інших.
Ти плануєш організовувати власні концерти? Можливо, в колаборації з іншими виконавцями.
Багато хто питає про це. Поки не знаю, чесно. Я співпрацюю з лейблом, тому ми хотіли саме від лейбла організувати виступ з усіма артистами, що публікуються. Щоб й у нас був майданчик і глядач побачив шоу, віддавши невеликі гроші. Але багато артистів відмовились брати участь. Тому цю ідею ми відклали на майбутнє. Але я думаю, що місяці через два ми все ж таки концерт зробимо. Це ж не 5-хвилинна справа, виступ потребує великої підготовки, Треба програма, сценарій, світло. Потрібні спонсори, а їм треба зробити вигідну для них пропозицію.
Що надихає тебе?
Багато чого. Реакції та відгуки людей, наприклад. Це приємно. Це мотивує.
Чи плануєш ти повертатися в Краматорськ в майбутньому?
Якщо жити на постійній основі, не впевнений. Але з радістю повернуся, щоб погуляти по рідних місцях, можливо провести декілька вуличних концертів ввечері. Але для мене зараз велика ціль: поїздити по містах України. Я й зараз періодично їжджу до Львова або Чернівців. Але після Перемогу дуже хочу прокотитися по всіх українських містах, подивитись як живуть люди.
А найближчі плани в тебе які?
Зараз готуємо два релізи. Хочеться організувати концерт та в цілому розвиватися як артист та людина. Ще у мене є мрія з дитинства: взяти участь в талант-шоу. Нещодавно я пройшов відбір на кастинг шоу “Неймовірні дуети” та “Мультитрек”, але мені поки відмовили. Сказали, що в них багато заявок і будуть чекати наступного разу. Тому якщо буде можливість піти на якесь талант-шоу, я буду подавати заявку та пробувати. Це моя маленька мета.
