Валерій Кучеренко – боєць 68-ї бригади імені Олекси Довбуша. Він був важко поранений на Луганщині, втратив обидві руки, зазнав численних поранень у ногу, частково втратив зір та досі проходить лікування та реабілітацію. Але не втратив потужної сили духу.
Звання Герой України та орден “Зірка Героя” за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові, чоловік отримав просто у шпиталі. Нагороду туди привіз особисто президент Володимир Зеленський.
Про те, чим займається зараз та які плани має на майбутнє, Валерій розповів журналісту “Pro100Media”.
Як ви потрапили до лав ЗСУ?
Я в лавах Збройних Сил України ще з 2013 року. Завжди хотів бути військовим. Спочатку проходив строкову службу, а після підписав контракт, брав учать в АТО, потім звільнився та знову був призваний на початку повномасштабного вторгнення.
До початку війни ми охороняли Бориспільський аеропорт, з 2014 ще був в тиловій охороні аеропорту, а у 2015 я потрапив в 53-тю окрему механізовану бригаду імені князя Володимира Мономаха, у складі якої брав участь в АТО. У 2018 році звільнився. Коли відновив службу у 2022 спочатку був в ТрО, а потім поїхав боронити Донбас.
Якою тоді ви побачили Донеччину?
На той час, коли я знову опинився в області, її вже важко було впізнати. Її розвалювали та нещадно бомбили росіяни. І це був ще травень 2022 року. Я потрапив в 68 бригаду. На той час вона вже була на території Донецької області, під Вугледаром. За час повномасштабного вторгнення я побував в багатьох населених пунктах Донбасу, але більшу частину часу знаходився безпосередньо під Вугледаром.
Як ви отримали поранення?
Це було під час нічного штурму лісосмуги у жовтні 2023 року. Задача була – знищити ворога і зайняти вогневі точки противника. Росіяни закидали мене гранатами та пошкодили руки. Але навіть тяжкопораненим я встиг ліквідувати кількох загарбників, поки руки не відмовили. Після того в мене випав автомат з рук. Тоді вже побратими мені допомагали. Я погано це пам’ятаю, втратив багато крові. Час від часу повертався у свідомість. Прийшов до тями в реанімації Харкова – дивлюся, а рук немає. Але я був готовий до всього, і радів, що вижив. А потім було багато операцій.
Досі я проходжу лікування та реабілітацію: роблю вправи на координацію, логіку та таке інше. Зараз я активно використовую в повсякденному житті тягові протези, а не біонічні. Тягові більш практичні.
Чим ви займаєтесь зараз?
Потихеньку займаюся волонтерством. Якщо не можу допомоги хлопцям на фронті, намагаюся активно допомагати їм в цивільному житті. Не хочу сидіти на місці, тому збираю на автівки, дрони та інші необхідні речі. Відкриваю окремий збір та збираю поки не закрию його повністю, а вже потім беруся за інший.
Зараз я збираю на машину для 77-ї окремої аеромобільної бригади (77 ОАеМБр)
Картка: 5375 4112 1999 8700
Монобанк: https://send.monobank.ua/jar/2far8Ff9ne
Перед цим збирав на ремонт автівок для польових робіт.
Як зараз проходить ваш день?
Зранку я їду в реабілітаційний центр, займаюся до 15.00 або до 18:00, та потім вдома роблю побутові справи та відпочиваю. Іноді в соцмережах проводжу стріми. Перший час після повернення з лікарні дружина, по суті, була моїми руками. Зараз трошки адаптуюся, можу робити елементарні справи: зуби почистити, двері відкрити та таке інше.
Як людині, яка повернулася з фронту, чого не вистачає вам в цивільному житті?
Мені всього вистачає, але якби я пересувався на інвалідному візочку, мені б не вистачало гідних умов. Україна взагалі поки не пристосована для людей з обмеженими можливостями. Я можу відкрити, закрити двері, коли заходжу в магазин, але, якщо у людини, наприклад, немає ніг, їй проблемно буде заїхати в приміщення.
Чи отримуєте ви допомогу від держави?
На сьогодні окрім заробітної плати поки нічого не отримував. Бо я досі вважаюся військовим, тому виплати не оформлював. Офіційного статусу людини з інвалідністю в мене також немає, бо я ще на лікуванні й не пройшов ВЛК.
Надалі ви плануєте займатися волонтерством?
Так, бо хочу допомагати. Спочатку я був серйозно налаштований повернутися до військової служби, але зараз розумію, що фізично не зможу цього зробити. Тому, якщо буде можливість, буду волонтерити.
“Даний матеріал виготовлено за підтримки ГО “Інститут масової інформації” в рамках проєкту міжнародної організації Internews Network”.
